Брехунець
09.03.2007, 20:50:42
Для нашого народу початково Міжнародний жіночий день був задуманий не як день прославляння Прекрасної Дами, але жінки-революціонерки. Це свято на зорі революції газета «Правда» називала «день жіночого Робітника Інтернаціоналу», це свято жінок, що прагнуть бути рівними в правах із чоловіками, це день емансипації. Але проходить час, зміст свята остаточно вивітрюється, і ми іноді запитуємо себе: що, властиво, і навіщо ми святкуємо?
Усе почалося на початку весни 1857 року, коли текстильниці Нью-Йорка пройшли «маршем порожніх каструль» по Манхеттену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці й рівні права для жінок. Демонстрацію природно розігнали, але шуму у зв'язку зі своєю незвичайністю вона наробила неабиякого. Цю подію навіть стали називати Жіночим днем.
Пройшло більше 50-ти років і в останню неділю лютого вже 1908 року, тисячі жінок, знову вийшли на вулиці Нью-Йорка. Демонстрація ця, як можна здогадатися, була присвячена до того самого «Жіночого дня» 1857 року.
У наступному 1909 році Жіночий день знову було відзначено маршами й страйками жінок. В 1910 році соціалістки й феміністки провели Жіночий День уже по всій країні. Пізніше в цьому ж році делегатки поїхали зі США в Копенгаген на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалісток, де й зустрілися із Кларою Цеткін.
Натхненна діями «американських соціалістичних сестер», Клара Цеткін запропонувала поставити на конференції питання про те, щоб жінки в усьому світі вибрали певний день, коли вони будуть привертати суспільну увагу до своїх вимог.
Уперше Міжнародний Жіночий День було проведено 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії й деяких інших європейських країнах. Ця дата була обрана жінками Німеччини, тому що в цей день в 1848 році король Пруссії перед погрозою збройного повстання дав обіцянку провести реформи, включаючи невиконане введення виборчого права для жінок.
В 1912 році цей день жінки відзначили не 19 березня, а 12 травня. І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня.
Через те, що Російська імперія жила тоді на відміну від всієї Європи по юліанському календарі, то Міжнародний Жіночий День у нашій країні відзначався не 8 березня, а 23 лютого. У Росії й Україні цей день жінки відзначають щорічно з 1913 року.
У СРСР 8 березня довгий час був звичайним робочим днем, але 8 травня 1965 року, у переддень 20-ліття Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений у СРСР святковим днем.
Варто відзначити, що багато хто сумнівається, що це свято дійсно «міжнародне». Однак, ще в 1977 році ООН прийняла резолюцію 32/142, закликавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права - Міжнародним жіночим днем. Цей день оголошено національним вихідним у республіках колишнього СРСР, а також в: Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конгу (там свято не «міжнародних», а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї й Уганді. У Сирії 8 березня відзначають День Революції, а в Ліберії - і зовсім як День пам'яті полеглих.
Усе почалося на початку весни 1857 року, коли текстильниці Нью-Йорка пройшли «маршем порожніх каструль» по Манхеттену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці й рівні права для жінок. Демонстрацію природно розігнали, але шуму у зв'язку зі своєю незвичайністю вона наробила неабиякого. Цю подію навіть стали називати Жіночим днем.
Пройшло більше 50-ти років і в останню неділю лютого вже 1908 року, тисячі жінок, знову вийшли на вулиці Нью-Йорка. Демонстрація ця, як можна здогадатися, була присвячена до того самого «Жіночого дня» 1857 року.
У наступному 1909 році Жіночий день знову було відзначено маршами й страйками жінок. В 1910 році соціалістки й феміністки провели Жіночий День уже по всій країні. Пізніше в цьому ж році делегатки поїхали зі США в Копенгаген на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалісток, де й зустрілися із Кларою Цеткін.
Натхненна діями «американських соціалістичних сестер», Клара Цеткін запропонувала поставити на конференції питання про те, щоб жінки в усьому світі вибрали певний день, коли вони будуть привертати суспільну увагу до своїх вимог.
Уперше Міжнародний Жіночий День було проведено 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії й деяких інших європейських країнах. Ця дата була обрана жінками Німеччини, тому що в цей день в 1848 році король Пруссії перед погрозою збройного повстання дав обіцянку провести реформи, включаючи невиконане введення виборчого права для жінок.
В 1912 році цей день жінки відзначили не 19 березня, а 12 травня. І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня.
Через те, що Російська імперія жила тоді на відміну від всієї Європи по юліанському календарі, то Міжнародний Жіночий День у нашій країні відзначався не 8 березня, а 23 лютого. У Росії й Україні цей день жінки відзначають щорічно з 1913 року.
У СРСР 8 березня довгий час був звичайним робочим днем, але 8 травня 1965 року, у переддень 20-ліття Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений у СРСР святковим днем.
Варто відзначити, що багато хто сумнівається, що це свято дійсно «міжнародне». Однак, ще в 1977 році ООН прийняла резолюцію 32/142, закликавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права - Міжнародним жіночим днем. Цей день оголошено національним вихідним у республіках колишнього СРСР, а також в: Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конгу (там свято не «міжнародних», а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї й Уганді. У Сирії 8 березня відзначають День Революції, а в Ліберії - і зовсім як День пам'яті полеглих.