Словотворець
29.03.2006, 20:19:27
Ще не встигли виборчі комісії підрахувати всі позначки на бюлетенях, як Львів дізнався прізвище нового міського голови.
Львів’яни, вдовольнивши свою цікавість, звісно, не втратили інтересу до долі міста й, не встигши відпочити від безсонних ночей на дільницях і перед телевізором, зацікавилися тим, що Андрій Садовий робитиме на високій посаді.
Зрозуміло, нині говорити про перші кроки ще зарано. Попри те, що стратегію вироблено, тактичні кроки побачимо згодом. Усім відомо, що Львів у дуже складній ситуації, і без “господарської руки” вирішити його проблеми тяжко.
До нинішнього міського голови буде прикуто більшу увагу громадськості, ніж до його попередників. Будь-який “прокол” уже не зійде з рук. Тим паче, депутати міської ради добре обізнані в тому, як відправляти господаря Ратуші у відставку (в новому складі депутатського корпусу чимало тих, які працювали в минулій каденції).
Сам Андрій Іванович каже, що готовий до максимальної відкритості та прозорості в роботі. Як відомо, цього замало, щоб львів’яни не засумнівалися в правильності свого вибору. Говорити про проблеми – не означає їх вирішувати.
“Газета” спробувала дослідити, що потрібно зробити панові Садовому в недалекому майбутньому та наскільки реальними до виконання є його передвиборні обіцянки.
Золоті яйця азартної курки
У програмі, з якою Андрій Іванович ішов на вибори, є доволі цікавий і оригінальний пункт, який стосується ігрових автоматів. Не новина, що вгамувати азарт львів’ян не становить проблеми – автомати є всюди, куди не кинь оком. Пан Садовий підійшов до цього питання категорично і заявив, що за його керування містом грального бізнесу у Львові не буде.
– У місті є 20 тисяч гральних автоматів. Це біда значно більша, ніж наркотики чи алкоголізм, – зазначив він “Газеті” напередодні виборів. – Це пряме фінансування криміналітету. Одне з перших рішень сесії міської ради стосуватиметься заборони грального бізнесу у Львові. За 50 кілометрів від міста – будь ласка, будуйте.
Представники грального бізнесу, звісно, не втішилися таким планам, переселятися в райони не хочуть і в разі втілення намірів нового міського голови судитимуться. Як розповів “Газеті” директор спільного українсько-чеського підприємства “Ройал-Лтд” Руслан Печенко, існування гральної індустрії корисне для міста, якщо вона перебуває в рамках закону.
– Надходження в бюджет від ігрових автоматів дуже суттєве, – наголосив він. – У рік з одного автомата до міської скарбниці надходить щонайменше 4 тис. 200 гривень. Не розумію логіки: навіщо різати курку, яка приносить золоті яйця?
Щодо тих ігрових автоматів, які розташовані на вулиці, то, як зазначив пан Печенко, представники Асоціації діячів грального бізнесу теж борються, аби вони зникли.
Слід зауважити, що у столиці намагалися позбутися гральних автоматів, обмеживши їхню кількість. Однак Олександрові Омельченку не вдалося втілити цю ідею, він наштовхнувся на опір представників грального бізнесу та судові інстанції. Отже, Андрієві Садовому буде доволі важко витіснити зі Львова індустрію розваг.
Без інвестора – “пшик”?
Андрій Садовий обіцяє залучити у Львів мільярд доларів інвестицій. Така сума сьогодні є більш ніж захмарною для нашого міста. Про перспективи такого капіталовкладення в економіку міста Зеновій Бермес, президент Асоціації роботодавців Львівщини, сказав: лише одного бажання міського голови замало.
– Мільярд доларів – це фантастична цифра, – зазначив він “Газеті”. – За великого бажання все можливе. Але якщо говорити про такі інвестиції, то одного бажання кандидата на міського голову дуже мало. Йдеться про створення сприятливого інвестиційного клімату.
На думку пана Бермеса, треба змінити умови для підприємницької діяльності. За його словами, великі вкладення варто робити в міський електротранспорт і перевезення загалом, також у певне виробництво, з огляду на те, що є багато порожніх площ і фахівців. Можливі інвестиції в наукову сферу, бо є добрий науковий потенціал.
– Гроші можна вкладати в торгівлю, – підсумував пан Бермес. – За прикладом низки європейських міст, у нас розвиватимуться торгові центри там, де є вільна площа.
За словами Андрія Садового, багато людей, які мають бажання вкладати гроші в місто, не роблять цього, бо перешкоджає система хабарництва та корупції. “Бізнес тікає зі Львова, тому ми програємо конкуренцію Ужгороду, Франківську й багатьом іншим містам”, – каже він.
За словами Андрія Івановича, якщо прийде інвестор, який створить робочі місця, “ми будемо йому сприяти”. А якщо не прийде? Щоправда, пан Садовий уже повідомив, що до нього звернулися потенційні інвестори, які запропонували потужні капіталовкладення. Наразі важко судити про їхню потужність. Звичайно, можна припустити, що Андрій Іванович розгорне широку кампанію проти хабарництва та корупції. Тоді за це потрібно взятися першочергово, щоб через рік не пояснювати громаді Львова “втечу інвесторів” у звичному стилі попередників.
Слова на колесах
Окремим пунктом у програмі Андрія Садового є вирішення транспортної проблеми міста. Зокрема, він обіцяє до кінця цього року третину міських “маршруток” замінити на якісний транспорт, оновити трамвайний і тролейбусний парки. Також новий міський голова обіцяє вирішити найбільшу проблему автомобілістів – погані дороги. “На ремонт доріг буде виділено багато часу та багато ресурсів”, – переконував він.
На думку виконавчого директора Асоціації “Львівський пасажирський транспорт” Михайла Єдинака, анонсовані Андрієм Садовим обіцянки у сфері транспорту можливо втілити в життя за умови достатнього фінансування. За словами пана Єдинака, сьогодні парк тролейбусів у Львові зношений на 75%, а трамваїв на всі 100%. Вартість нового тролейбуса виробництва ЛАЗу становить 840 тис. гривень, нового трамвая – близько 2 млн. грн.
– Здійснити все задеклароване до кінця 2008 року практично неможливо, – каже Михайло Єдинак. – Для цього треба щонайменше 50 мільйонів гривень.
Звідки взяти такі кошти, попри добрі наміри кардинально змінити ситуацію, наразі не знає навіть Андрій Садовий. Щодо “маршруток”, то зауважимо: у Львові вже оновлено 30% їх рухомого складу за кошти приватних перевізників. Замінити решту за гроші міста виглядає більш ніж нереально, адже перевізники здебільшого є приватними підприємцями, тому купувати для них нові автобуси з коштів міського бюджету буде надто дорогим задоволенням. Зрештою, в місті таких грошей немає.
Ще однією проблемою, успадкованою від минулої влади, є брак компенсацій за перевезення пільговиків у міському транспорті. Нині у Львові налічують близько 300 тисяч громадян, які користуються пільговим проїздом у міському транспорті. За минулий рік приватні перевізники отримали від перевезення пільговиків 17,5 млн. гривень збитків і нуль гривень компенсації. Погодьтеся, проблема суттєва, і прогнози щодо її вирішення невтішні.
Щоб розв’язати проблему паркування автотранспорту у Львові, яка робить вельми некомфортним пересування містом пішки, Андрій Садовий планує збудувати декілька підземних і багатоповерхових стоянок. Зазначимо, що ця ідея не нова, про неї громадськість і влада говорять уже доволі довго. Її адепти наражалися на чималий спротив громадськості й науковців. Зрештою, це й пояснює, чому таких стоянок у Львові досі немає. Тож цілком імовірно, що й тепер їх будівництво, принаймні в центральній частині міста, знову може стати каменем спотикання. Сам пан Садовий переконує, що все відбуватиметься законно, з урахуванням специфіки забудови та ґрунтів.
– У центрі їх споруджуватимуть лише там, де це дозволено та можливо, – наголосив він. – Згідно з генпланом, паркінг має бути за готелем “Жорж”, розглядають також інші ділянки. Зважаючи на те, що наше місто є у списку історичної спадщини, будівництво таких об’єктів буде погоджено з ЮНЕСКО.
Проте це знову палиця з двома кінцями. За минулого міського голови теж хотіли будувати, де “можливо та дозволено”, однак результат відсутній.
Медицина: наразі бажання
Андрій Садовий у своїй програмі насамперед констатує, що міські лікарні потребують сучасного обладнання та вітчизняних ліків. Також на базі лікарні швидкої медичної допомоги, на його думку, необхідно створити сучасний центр невідкладної медичної допомоги.
За словами ж Ігоря Герича, начальника головного управління охорони здоров’я Львівської ОДА, головною проблемою медичної сфери Львова є реальне відновлення єдиного функціонального медичного простору міста. Тобто створення вільного доступу до послуг міських медичних установ мешканців області, а водночас зняття формальних перешкод для доступу жителів міста в обласні медичні заклади.
Друге питання, яке потребує, на думку Ігоря Герича, нагального вирішення, – термінове трансформування лікарні швидкої медичної допомоги. Потрібно невідкладно розв’язувати також проблеми Львівської міської дитячої клінічної лікарні на вул. Пилипа Орлика, особливо в частині незавершеного та необладнаного корпусу для новонароджених.
Ще однією нагальною проблемою є оптимізація мережі медичних установ – перепрофілювання між міськими й обласними медичними закладами для закладення прозорого фінансування й уникнення неефективного використання коштів.
Вирішення всіх цих негараздів поки що під великим знаком питання.
Культурний міський голова?
З якими проблемами в галузі культури насамперед зіштовхнеться майбутній міський голова? Традиційно у Львові культуру фінансували за залишковим принципом. Тобто практично жоден заклад культури не отримував достатніх коштів не лише на розвиток, а й на підтримання “на плаву”. Практично всі муніципальні театри або мають проблеми з приміщенням, або перебувають у стані затяжного внутрішнього конфлікту.
У складній ситуації художні та музичні дитячі школи, які також недофінансовують. Останнім часом тут виник серйозний конфлікт через намагання влади перевести ці школи практично на самоокупність, що мало боляче вдарити по дітях із малозабезпечених сімей. Наразі такого рішення не ухвалили, проте залишається відкритим питання фінансування цих закладів.
У Львові спостерігаємо також повний розвал кінопрокату. Більшість кінотеатрів, які належать місту, або не функціонують узагалі, або їх використовують не за призначенням. Ця галузь вимагає солідних капіталовкладень і фахового підходу.
Найболючішим питанням для Львова залишається збереження історичної забудови міста. Навіть за умов дотримання законодавства в майбутньому, а відтак уникнення перебудов і варварського руйнування, залишаться вже наявні проблеми: збита міськими комунальними службами ліпнина, перебудовані без відповідних дозволів фасади тощо. Крім людського фактора, є фактор часу, “завдяки” якому більша частина історичної забудови перебуває в аварійному стані.
Напередодні святкування 750-річного ювілею міста залишається відкритим питання відбору заходів, які нарешті мають показати Львів як європейське місто, без “шароварщини” та традиційного несмаку.
Для того, щоб подолати всі ці негаразди, потрібні не лише потужні грошові вливання, а й залагодження кадрової політики. Проблемним є не тільки конфлікти в керівництві багатьох закладів культури, а й брак фахових менеджерів, які могли б керувати культурою міста загалом.
На жаль, і у своїй передвиборній програмі, і в коментарях після виборів Андрій Садовий обмежується лише загальними фразами: “У плані культури роботи є дуже багато”, або “Ми подбаємо про архітектурну спадщину”, або “Львів буде культурним і вишуканим містом”. Жодної чіткої пропозиції наразі не пролунало.
Спортивна утопія
Будівництво нового футбольного європейського стадіону, яке планує здійснити Андрій Садовий, породжує багато запитань. Одне з основних – доля теперішньої головної футбольної споруди нашого міста – стадіону “Україна”. Львів має лише одну професійну команду – “Карпати”. Видається абсурдним спорудження другого стадіону для однієї футбольної команди. Фінансово вигідніше реконструювати “Україну”, ніж зводити “з нуля” новий стадіон. Інші види спорту потребують радше сучасного палацу спорту. Всім добре відомо, що футбол – спорт номер один, він збирає найбільшу кількість уболівальників. Тому про проблеми футзалістів, баскетболістів, гандболістів та інших, позбавлених уваги владоможців видів спорту, ніхто не згадує.
Федерація футболу України тісно співпрацює з німецькою компанією “Хохтіф”. Німці декілька разів приїздили до Львова, обговорювали з міською владою питання будівництва нового стадіону. Відтак у бюджет 2006-го не закладено жодної копійки на реконструкцію старого. Почесний президент ФК “Карпати” Петро Димінський теж не бажає вкладати власні кошти у споруду, яка йому не належить. Міські держслужбовці сподіваються, що Україна та Польща здобудуть право прийняти чемпіонат Європи 2012 року. В такому разі, “Хохтіф” візьметься за спорудження нового стадіону. Але навіть в Україні мало хто вірить, що ми виграємо тендер на право провести континентальну першість. Окрім того, за один день спортивний майданчик не збудують. Невже ми настільки багаті, щоб власним коштом споруджувати новий стадіон, якщо Євро-2012 відбудеться не в Україні, а німці нам не допомагатимуть?
Можливий позитив
Однак є починання, в яких пан Садовий матиме беззастережне сприяння депутатів і громадськості. Ідея модернізації ЖЕКів, яку львів’яни як основний аргумент Садового у виборчих перегонах підтримали своїм волевиявленням, просто мусить бути втіленою. Звісно, Львів не зостанеться без комунального господарства.
– Нині у Львові 135 об’єднань співвласників, – наголосив свого часу Андрій Іванович. – Тим людям, які хочуть заснувати приватні ЖЕКи, створюють чимало проблем. Це дуже серйозний бізнес, і в цей бізнес комунальна мафія не пускає приватного сектора. Якщо люди мають бажання створювати об’єднання співвласників, то має бути максимальне сприяння цьому.
Інша ідея нового міського голови – створення генерального плану розвитку Львова та його околиць на 25-річний термін – уже має своїх прихильників серед депутатів майбутньої міської ради. Саме вона була однією з основних для ВО “Свобода”. За словами Яромира Самагальського, який незабаром отримає значок депутата міської ради, вони вже виробили певну стратегію створення “дорожньої карти” для Львова.
– Розробити та ухвалити концепцію можна впродовж року, – розповів він “Газеті”. – Гроші, які для цього необхідні, є значними, однак це невелика ціна за бачення майбутнього міста. Це лише плата за розробку наших учених. Після того, як науковці завершать роботу, концепцію слід винести на розгляд мешканців, провести обговорення й організувати міський референдум. На це затратять ще приблизно півроку. Півтора року для того, щоб місто отримало бачення завтрашнього дня, – це нормальний термін. Наступна сесія міськради вже не зможе її скасувати, й тоді не буде хаосу.
Богдан Юрочко,
Ярослав Іваночко,
Катерина Сліпченко,
Леся Олендій,
Гліб Ваколюк
Джерело "Львівська газета"
Львів’яни, вдовольнивши свою цікавість, звісно, не втратили інтересу до долі міста й, не встигши відпочити від безсонних ночей на дільницях і перед телевізором, зацікавилися тим, що Андрій Садовий робитиме на високій посаді.
Зрозуміло, нині говорити про перші кроки ще зарано. Попри те, що стратегію вироблено, тактичні кроки побачимо згодом. Усім відомо, що Львів у дуже складній ситуації, і без “господарської руки” вирішити його проблеми тяжко.
До нинішнього міського голови буде прикуто більшу увагу громадськості, ніж до його попередників. Будь-який “прокол” уже не зійде з рук. Тим паче, депутати міської ради добре обізнані в тому, як відправляти господаря Ратуші у відставку (в новому складі депутатського корпусу чимало тих, які працювали в минулій каденції).
Сам Андрій Іванович каже, що готовий до максимальної відкритості та прозорості в роботі. Як відомо, цього замало, щоб львів’яни не засумнівалися в правильності свого вибору. Говорити про проблеми – не означає їх вирішувати.
“Газета” спробувала дослідити, що потрібно зробити панові Садовому в недалекому майбутньому та наскільки реальними до виконання є його передвиборні обіцянки.
Золоті яйця азартної курки
У програмі, з якою Андрій Іванович ішов на вибори, є доволі цікавий і оригінальний пункт, який стосується ігрових автоматів. Не новина, що вгамувати азарт львів’ян не становить проблеми – автомати є всюди, куди не кинь оком. Пан Садовий підійшов до цього питання категорично і заявив, що за його керування містом грального бізнесу у Львові не буде.
– У місті є 20 тисяч гральних автоматів. Це біда значно більша, ніж наркотики чи алкоголізм, – зазначив він “Газеті” напередодні виборів. – Це пряме фінансування криміналітету. Одне з перших рішень сесії міської ради стосуватиметься заборони грального бізнесу у Львові. За 50 кілометрів від міста – будь ласка, будуйте.
Представники грального бізнесу, звісно, не втішилися таким планам, переселятися в райони не хочуть і в разі втілення намірів нового міського голови судитимуться. Як розповів “Газеті” директор спільного українсько-чеського підприємства “Ройал-Лтд” Руслан Печенко, існування гральної індустрії корисне для міста, якщо вона перебуває в рамках закону.
– Надходження в бюджет від ігрових автоматів дуже суттєве, – наголосив він. – У рік з одного автомата до міської скарбниці надходить щонайменше 4 тис. 200 гривень. Не розумію логіки: навіщо різати курку, яка приносить золоті яйця?
Щодо тих ігрових автоматів, які розташовані на вулиці, то, як зазначив пан Печенко, представники Асоціації діячів грального бізнесу теж борються, аби вони зникли.
Слід зауважити, що у столиці намагалися позбутися гральних автоматів, обмеживши їхню кількість. Однак Олександрові Омельченку не вдалося втілити цю ідею, він наштовхнувся на опір представників грального бізнесу та судові інстанції. Отже, Андрієві Садовому буде доволі важко витіснити зі Львова індустрію розваг.
Без інвестора – “пшик”?
Андрій Садовий обіцяє залучити у Львів мільярд доларів інвестицій. Така сума сьогодні є більш ніж захмарною для нашого міста. Про перспективи такого капіталовкладення в економіку міста Зеновій Бермес, президент Асоціації роботодавців Львівщини, сказав: лише одного бажання міського голови замало.
– Мільярд доларів – це фантастична цифра, – зазначив він “Газеті”. – За великого бажання все можливе. Але якщо говорити про такі інвестиції, то одного бажання кандидата на міського голову дуже мало. Йдеться про створення сприятливого інвестиційного клімату.
На думку пана Бермеса, треба змінити умови для підприємницької діяльності. За його словами, великі вкладення варто робити в міський електротранспорт і перевезення загалом, також у певне виробництво, з огляду на те, що є багато порожніх площ і фахівців. Можливі інвестиції в наукову сферу, бо є добрий науковий потенціал.
– Гроші можна вкладати в торгівлю, – підсумував пан Бермес. – За прикладом низки європейських міст, у нас розвиватимуться торгові центри там, де є вільна площа.
За словами Андрія Садового, багато людей, які мають бажання вкладати гроші в місто, не роблять цього, бо перешкоджає система хабарництва та корупції. “Бізнес тікає зі Львова, тому ми програємо конкуренцію Ужгороду, Франківську й багатьом іншим містам”, – каже він.
За словами Андрія Івановича, якщо прийде інвестор, який створить робочі місця, “ми будемо йому сприяти”. А якщо не прийде? Щоправда, пан Садовий уже повідомив, що до нього звернулися потенційні інвестори, які запропонували потужні капіталовкладення. Наразі важко судити про їхню потужність. Звичайно, можна припустити, що Андрій Іванович розгорне широку кампанію проти хабарництва та корупції. Тоді за це потрібно взятися першочергово, щоб через рік не пояснювати громаді Львова “втечу інвесторів” у звичному стилі попередників.
Слова на колесах
Окремим пунктом у програмі Андрія Садового є вирішення транспортної проблеми міста. Зокрема, він обіцяє до кінця цього року третину міських “маршруток” замінити на якісний транспорт, оновити трамвайний і тролейбусний парки. Також новий міський голова обіцяє вирішити найбільшу проблему автомобілістів – погані дороги. “На ремонт доріг буде виділено багато часу та багато ресурсів”, – переконував він.
На думку виконавчого директора Асоціації “Львівський пасажирський транспорт” Михайла Єдинака, анонсовані Андрієм Садовим обіцянки у сфері транспорту можливо втілити в життя за умови достатнього фінансування. За словами пана Єдинака, сьогодні парк тролейбусів у Львові зношений на 75%, а трамваїв на всі 100%. Вартість нового тролейбуса виробництва ЛАЗу становить 840 тис. гривень, нового трамвая – близько 2 млн. грн.
– Здійснити все задеклароване до кінця 2008 року практично неможливо, – каже Михайло Єдинак. – Для цього треба щонайменше 50 мільйонів гривень.
Звідки взяти такі кошти, попри добрі наміри кардинально змінити ситуацію, наразі не знає навіть Андрій Садовий. Щодо “маршруток”, то зауважимо: у Львові вже оновлено 30% їх рухомого складу за кошти приватних перевізників. Замінити решту за гроші міста виглядає більш ніж нереально, адже перевізники здебільшого є приватними підприємцями, тому купувати для них нові автобуси з коштів міського бюджету буде надто дорогим задоволенням. Зрештою, в місті таких грошей немає.
Ще однією проблемою, успадкованою від минулої влади, є брак компенсацій за перевезення пільговиків у міському транспорті. Нині у Львові налічують близько 300 тисяч громадян, які користуються пільговим проїздом у міському транспорті. За минулий рік приватні перевізники отримали від перевезення пільговиків 17,5 млн. гривень збитків і нуль гривень компенсації. Погодьтеся, проблема суттєва, і прогнози щодо її вирішення невтішні.
Щоб розв’язати проблему паркування автотранспорту у Львові, яка робить вельми некомфортним пересування містом пішки, Андрій Садовий планує збудувати декілька підземних і багатоповерхових стоянок. Зазначимо, що ця ідея не нова, про неї громадськість і влада говорять уже доволі довго. Її адепти наражалися на чималий спротив громадськості й науковців. Зрештою, це й пояснює, чому таких стоянок у Львові досі немає. Тож цілком імовірно, що й тепер їх будівництво, принаймні в центральній частині міста, знову може стати каменем спотикання. Сам пан Садовий переконує, що все відбуватиметься законно, з урахуванням специфіки забудови та ґрунтів.
– У центрі їх споруджуватимуть лише там, де це дозволено та можливо, – наголосив він. – Згідно з генпланом, паркінг має бути за готелем “Жорж”, розглядають також інші ділянки. Зважаючи на те, що наше місто є у списку історичної спадщини, будівництво таких об’єктів буде погоджено з ЮНЕСКО.
Проте це знову палиця з двома кінцями. За минулого міського голови теж хотіли будувати, де “можливо та дозволено”, однак результат відсутній.
Медицина: наразі бажання
Андрій Садовий у своїй програмі насамперед констатує, що міські лікарні потребують сучасного обладнання та вітчизняних ліків. Також на базі лікарні швидкої медичної допомоги, на його думку, необхідно створити сучасний центр невідкладної медичної допомоги.
За словами ж Ігоря Герича, начальника головного управління охорони здоров’я Львівської ОДА, головною проблемою медичної сфери Львова є реальне відновлення єдиного функціонального медичного простору міста. Тобто створення вільного доступу до послуг міських медичних установ мешканців області, а водночас зняття формальних перешкод для доступу жителів міста в обласні медичні заклади.
Друге питання, яке потребує, на думку Ігоря Герича, нагального вирішення, – термінове трансформування лікарні швидкої медичної допомоги. Потрібно невідкладно розв’язувати також проблеми Львівської міської дитячої клінічної лікарні на вул. Пилипа Орлика, особливо в частині незавершеного та необладнаного корпусу для новонароджених.
Ще однією нагальною проблемою є оптимізація мережі медичних установ – перепрофілювання між міськими й обласними медичними закладами для закладення прозорого фінансування й уникнення неефективного використання коштів.
Вирішення всіх цих негараздів поки що під великим знаком питання.
Культурний міський голова?
З якими проблемами в галузі культури насамперед зіштовхнеться майбутній міський голова? Традиційно у Львові культуру фінансували за залишковим принципом. Тобто практично жоден заклад культури не отримував достатніх коштів не лише на розвиток, а й на підтримання “на плаву”. Практично всі муніципальні театри або мають проблеми з приміщенням, або перебувають у стані затяжного внутрішнього конфлікту.
У складній ситуації художні та музичні дитячі школи, які також недофінансовують. Останнім часом тут виник серйозний конфлікт через намагання влади перевести ці школи практично на самоокупність, що мало боляче вдарити по дітях із малозабезпечених сімей. Наразі такого рішення не ухвалили, проте залишається відкритим питання фінансування цих закладів.
У Львові спостерігаємо також повний розвал кінопрокату. Більшість кінотеатрів, які належать місту, або не функціонують узагалі, або їх використовують не за призначенням. Ця галузь вимагає солідних капіталовкладень і фахового підходу.
Найболючішим питанням для Львова залишається збереження історичної забудови міста. Навіть за умов дотримання законодавства в майбутньому, а відтак уникнення перебудов і варварського руйнування, залишаться вже наявні проблеми: збита міськими комунальними службами ліпнина, перебудовані без відповідних дозволів фасади тощо. Крім людського фактора, є фактор часу, “завдяки” якому більша частина історичної забудови перебуває в аварійному стані.
Напередодні святкування 750-річного ювілею міста залишається відкритим питання відбору заходів, які нарешті мають показати Львів як європейське місто, без “шароварщини” та традиційного несмаку.
Для того, щоб подолати всі ці негаразди, потрібні не лише потужні грошові вливання, а й залагодження кадрової політики. Проблемним є не тільки конфлікти в керівництві багатьох закладів культури, а й брак фахових менеджерів, які могли б керувати культурою міста загалом.
На жаль, і у своїй передвиборній програмі, і в коментарях після виборів Андрій Садовий обмежується лише загальними фразами: “У плані культури роботи є дуже багато”, або “Ми подбаємо про архітектурну спадщину”, або “Львів буде культурним і вишуканим містом”. Жодної чіткої пропозиції наразі не пролунало.
Спортивна утопія
Будівництво нового футбольного європейського стадіону, яке планує здійснити Андрій Садовий, породжує багато запитань. Одне з основних – доля теперішньої головної футбольної споруди нашого міста – стадіону “Україна”. Львів має лише одну професійну команду – “Карпати”. Видається абсурдним спорудження другого стадіону для однієї футбольної команди. Фінансово вигідніше реконструювати “Україну”, ніж зводити “з нуля” новий стадіон. Інші види спорту потребують радше сучасного палацу спорту. Всім добре відомо, що футбол – спорт номер один, він збирає найбільшу кількість уболівальників. Тому про проблеми футзалістів, баскетболістів, гандболістів та інших, позбавлених уваги владоможців видів спорту, ніхто не згадує.
Федерація футболу України тісно співпрацює з німецькою компанією “Хохтіф”. Німці декілька разів приїздили до Львова, обговорювали з міською владою питання будівництва нового стадіону. Відтак у бюджет 2006-го не закладено жодної копійки на реконструкцію старого. Почесний президент ФК “Карпати” Петро Димінський теж не бажає вкладати власні кошти у споруду, яка йому не належить. Міські держслужбовці сподіваються, що Україна та Польща здобудуть право прийняти чемпіонат Європи 2012 року. В такому разі, “Хохтіф” візьметься за спорудження нового стадіону. Але навіть в Україні мало хто вірить, що ми виграємо тендер на право провести континентальну першість. Окрім того, за один день спортивний майданчик не збудують. Невже ми настільки багаті, щоб власним коштом споруджувати новий стадіон, якщо Євро-2012 відбудеться не в Україні, а німці нам не допомагатимуть?
Можливий позитив
Однак є починання, в яких пан Садовий матиме беззастережне сприяння депутатів і громадськості. Ідея модернізації ЖЕКів, яку львів’яни як основний аргумент Садового у виборчих перегонах підтримали своїм волевиявленням, просто мусить бути втіленою. Звісно, Львів не зостанеться без комунального господарства.
– Нині у Львові 135 об’єднань співвласників, – наголосив свого часу Андрій Іванович. – Тим людям, які хочуть заснувати приватні ЖЕКи, створюють чимало проблем. Це дуже серйозний бізнес, і в цей бізнес комунальна мафія не пускає приватного сектора. Якщо люди мають бажання створювати об’єднання співвласників, то має бути максимальне сприяння цьому.
Інша ідея нового міського голови – створення генерального плану розвитку Львова та його околиць на 25-річний термін – уже має своїх прихильників серед депутатів майбутньої міської ради. Саме вона була однією з основних для ВО “Свобода”. За словами Яромира Самагальського, який незабаром отримає значок депутата міської ради, вони вже виробили певну стратегію створення “дорожньої карти” для Львова.
– Розробити та ухвалити концепцію можна впродовж року, – розповів він “Газеті”. – Гроші, які для цього необхідні, є значними, однак це невелика ціна за бачення майбутнього міста. Це лише плата за розробку наших учених. Після того, як науковці завершать роботу, концепцію слід винести на розгляд мешканців, провести обговорення й організувати міський референдум. На це затратять ще приблизно півроку. Півтора року для того, щоб місто отримало бачення завтрашнього дня, – це нормальний термін. Наступна сесія міськради вже не зможе її скасувати, й тоді не буде хаосу.
Богдан Юрочко,
Ярослав Іваночко,
Катерина Сліпченко,
Леся Олендій,
Гліб Ваколюк
Джерело "Львівська газета"