Все
22.11.2007, 16:08:29
Про відверті зловживання на ремонті доріг...
Мудрий чоловік колись казав: „Про що б ми не говорили, врешті-решт ми таки говоримо про гроші”. Промовиста ілюстрація цього вислову — історія з ремонтом у Львові вулиць Виговського і Словацького. Львівська преса, посилаючись на депутата міськради Зиновія Сірика, вже обговорювала питання незадо*вільної якості робіт на вулиці Словацького, але в дослідженні цієї теми упустила невеличкий нюанс. УСЯ СХЕМА ФІНАНСУВАННЯ ЦИХ РОБІТ МЕЖУЄ З ВІДВЕРТИМ КРИМІНАЛОМ. Не більше і не менше.
Але про все — за порядком. Передовсім — про якість робіт. І пан Сірик, і львівські ЗМІ цілком мали слушність: квадратний метр ремонту дороги на вулиці Словацького АБСОЛЮТНО НЕ ВАРТИЙ захмарної ціни — 1 тис. 262 грн 50 копійок за квадратний метр (хоча в договорі підряду №167-і вказано таку цифру “1265, 5 тис грн”, тобто 1 млн 265,5 тис. за квадратний метр!). Вам смішно? Панове, побійтеся Бога, та цю угоду підписали аж три сторони!!! А знаєте, яку загальну суму мали б перерахувати за виконання роботи? „1552875 млн грн”. Так записано в угоді, вельмишановні законослухняні бухгалтери і менеджери! Ви можете спокійно прочитати цю цифру?
Що ж передбачав обсяг робіт? Підрядник ЗАТ „Луцькавтодор” (а не робітні словаки з компанії SOROUTE) брав на себе зобов’язання з 2 жовтня 2007 року по 7 листопада 2007 року перемостити 1230 кв метрів бруківки з матеріалу замовника (дали ту саму бруківку), підмостивши під неї бетонну основу та дрібний щебінь і засипавши щебневідсівом щілини.
Ні ремонт тротуарів, ні встановлення бордюрів, ні заміна комунікацій (на що і вказував депутат Сірик!) в угоді не згадані. Ба більше, після цих робіт із трьох дощоприймачів на Словацького залишився лише один, і тепер тала вода з вул. Бандери і Цитаделі стікатиме просто в підвали львів’ян. Гарантія робіт, за технологіями, які чомусь назвали „словацькими”, — 25 років (і весь цей час, посполиті, вода тектиме в підвали?). Саме цією цифрою (а не рішенням жодної з депутатських комісій) мотивували воістину казкову ціну за квадратний метр відремонтованої площі. Аби, у свою чергу, вмотивувати термін „казкова”, подаємо деякі цифри: 1 кв. м ремонту площі перед пам’ятником Данилові Галицькому коштував 480 грн (тут провели археологічні розкопки, повністю замінили комунікації, поклали бетонну основу та бруківку). Тепер стежимо за хронологією: договір підряду підписано 10 жовтня, а роботи мали б розпочатись... 2 жовтня. Але й це ще не найсмішніше, зараз, вельмишановні поціновувачі норм чинного законодавства, ви здригнетесь від гомеричного сміху. Беремо другий договір підряду №166-і на ремонт вулиці Виговського. Замовник — Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР (М.Желіско), підрядник — ТзОВ „Балтом Україна”, інвестор — ЗАТ „ЖБК „Ваш Дім” підписали його 10 жовтня, початок робіт — 9 жовтня, а ліцензію на будівельну діяльність (дорожні основи та покриття місцевого значення серії АВ№359837) „Балтом Україна” отримала лише... 17 жовтня 2007 року! Круто?! То що ж і на якій підставі робив „Балтом Україна” на Виговського у проміжку між 9 і 17 жовтня?!
А тепер від теми незрозумілих кошторисів (Боже борони, щоб ми натякали на якісь „відкати”!) перейдемо до кримінальної тематики. Чомусь жоден із юристів Львівської міськради не звернув увагу на речення, присутнє в обох договорах підряду: „Інвестор” просить зарахувати перераховані ним кошти „на виконання „Генерального договору про внески на розвиток інфраструктури м. Львова №... від 10 жовтня 2007 року”. Агов, краяни! Кошти „на розвиток інфраструктри” Львівська міська рада просто зобов’язана зарахувати на власний рахунок, після цього вони автоматично стають бюджетними, а на використання бюджетних коштів потрібно ОБОВ’ЯЗКОВО ПРОВОДИТИ ТЕНДЕР. І саме тендер мав би визначити переможця, який запропонує найбільш сприятливі для міста ціни й умови. Тепер же тільки-но ці кошти будуть зараховані містом як бюджетні, це відразу ж стане підставою для порушення кримінальної справи, бо грубо порушено Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 р. № 1490. У такому варіанті розрахунків, який провела ЛМР цього разу, ми маємо справу ще й з грубим порушенням бюджетного та фінансового законодавства, порушено правила ціноутворення в будівництві, затверджені наказом Держбуду, невмотивовано завищеною собівартістю робіт, бо абсолютно абсурдним є розрахунок міськради де-факто „небюджетними” коштами, які де-юре мають бути стовідсотково бюджетними. Можна, звісно, сказати, що процедуру закупівлі за державні кошти не застосовують, коли кошти інвестора не надходять ні до бюджету, ні до пов’язаних із бюджетом підприємств, але в договорах чітко записано „внески на розвиток інфраструктури м. Львова”, і жодна з контролюючих державні кошти структур не повірить, що таку шалену суму перерахували „просто так”..
Найменше запитань до інвестора: їм сказали — вони заплатили. Хоча запитання, звичайно, теж є. Хотілося б подати цитату з однієї цікавої податкової інструкції: „Кошти замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на території відповідних населених пунктів залучаються у порядку та розмірі, визначених у положенні, що затверджується рішенням виконавчого комітету міської ради. Грошові кошти, які надходять від замовників як пайова участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, включаються до доходів місцевих бюджетів. У тому разі, якщо кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від замовників будівництва надходять не до місцевого бюджету, а безпосередньо на рахунок підприємства-підрядника, вони класифікуються як безповоротна фінансова допомога”. Очевидно, в податкової виникне низка питань, чи не так? Думаю, податкова розцінить таку „інвестицію” як безоплатну фінансову допомогу, без прав зарахування її до валових витрат, на що, звичайно, жоден інвестор, який шанує себе і свої гроші не погодиться. Хоча “Ваш Дім”, звичайно, підстрахувався стрічечкою в договорі про „внески на розвиток інфраструктури м. Львова”, мовляв, не спонсорством займаємось, бо смішно було б думати, що інвестор просто так мав намір кинути 1 млн 552 тис 875 грн на Словацького і 3 млн 785 тис 985 грн на Виговського (разом — 5 млн 338 тис 860 грн). Що б сказали на таку атракцію акціонери? Мільйон „баксів” — коту під хвіст? Тобто, перепрошую, на дивну благочинність територіальній громаді?! Є питаннячка до виконавців. Перше: а де, власне, „гарантовані” словаки? Як словаки могли щось гарантувати аж на 25 років, коли їх в угоді загалом взагалі нема?! Вони у вас субпідрядники чи просто як фізичні особи, які чесно працюють у „Луцькавтодорі”? Друге: де б можна було переглянути кошториси, аби дізнатись, яким це чином вам вдалось вийти на ціну 232 долари США за квадратний метр перекладеної бруківки? Кажуть, кошториси — в додатках до угоди, а додатків... теж ніде чомусь нема! І третє: навіщо ви знищили два дощоприймачі, адже це угодою було не передбачено?
І нарешті — основне запитання до чиновників Львівської міської ради: ви що, в’язниці не боїтеся? Без проекту, узгоджень, без жодного тендера, без обґрунтування, за абсолютно невмотивованими розцінками, майже бюджетні (громадські!) гроші за дивно-авантюрною-непрозорою схемою з відтінком неприкритої корупції... А на нари? Чи групова відповідальність — запорука безвідповідальності? Чи, може, хтось хоче прикритися озвученими в ефірі твердженнями промерського ТРК, що „за ремонт не було заплачено жодної бюджетної копійки”?! Якось м’яко хочеться натякнути керівнику департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Марії Желіско: можна, звичайно, дуже довго не давати коментарів львівським ЗМІ щодо обставин перекладання дороги, але ті, хто порадив Вам саме в такому вигляді підписати цю угоду, і ті, хто на кожному кроці белькоче про “економію бюджетних коштів”, завтра вмиють руки і залишать Вас на самоті очікувати приходу слідчих. І тоді не допоможе Вам жодна “Самопоміч”, тому що, як казали у фільмі „Місце зустрічі змінити не можна”: “Найдорожче в світі коштує людське глупство. Бо саме за нього доводиться платити найбільше”... Не заперечую, що Ви могли мати добрі наміри, але сподіваємося, що ще пам’ятаєте, куди веде вимощена добрими намірами дорога?
P.S. Від автора: прошу вважати цю статтю заявою в правоохоронні органи і прокуратуру з вимогою порушити кримінальну справу за вказаними у ній фактами.
Микола САВЕЛЬЄВ
http://www.vgolos.lviv.ua/press/1483.html
Мудрий чоловік колись казав: „Про що б ми не говорили, врешті-решт ми таки говоримо про гроші”. Промовиста ілюстрація цього вислову — історія з ремонтом у Львові вулиць Виговського і Словацького. Львівська преса, посилаючись на депутата міськради Зиновія Сірика, вже обговорювала питання незадо*вільної якості робіт на вулиці Словацького, але в дослідженні цієї теми упустила невеличкий нюанс. УСЯ СХЕМА ФІНАНСУВАННЯ ЦИХ РОБІТ МЕЖУЄ З ВІДВЕРТИМ КРИМІНАЛОМ. Не більше і не менше.
Але про все — за порядком. Передовсім — про якість робіт. І пан Сірик, і львівські ЗМІ цілком мали слушність: квадратний метр ремонту дороги на вулиці Словацького АБСОЛЮТНО НЕ ВАРТИЙ захмарної ціни — 1 тис. 262 грн 50 копійок за квадратний метр (хоча в договорі підряду №167-і вказано таку цифру “1265, 5 тис грн”, тобто 1 млн 265,5 тис. за квадратний метр!). Вам смішно? Панове, побійтеся Бога, та цю угоду підписали аж три сторони!!! А знаєте, яку загальну суму мали б перерахувати за виконання роботи? „1552875 млн грн”. Так записано в угоді, вельмишановні законослухняні бухгалтери і менеджери! Ви можете спокійно прочитати цю цифру?
Що ж передбачав обсяг робіт? Підрядник ЗАТ „Луцькавтодор” (а не робітні словаки з компанії SOROUTE) брав на себе зобов’язання з 2 жовтня 2007 року по 7 листопада 2007 року перемостити 1230 кв метрів бруківки з матеріалу замовника (дали ту саму бруківку), підмостивши під неї бетонну основу та дрібний щебінь і засипавши щебневідсівом щілини.
Ні ремонт тротуарів, ні встановлення бордюрів, ні заміна комунікацій (на що і вказував депутат Сірик!) в угоді не згадані. Ба більше, після цих робіт із трьох дощоприймачів на Словацького залишився лише один, і тепер тала вода з вул. Бандери і Цитаделі стікатиме просто в підвали львів’ян. Гарантія робіт, за технологіями, які чомусь назвали „словацькими”, — 25 років (і весь цей час, посполиті, вода тектиме в підвали?). Саме цією цифрою (а не рішенням жодної з депутатських комісій) мотивували воістину казкову ціну за квадратний метр відремонтованої площі. Аби, у свою чергу, вмотивувати термін „казкова”, подаємо деякі цифри: 1 кв. м ремонту площі перед пам’ятником Данилові Галицькому коштував 480 грн (тут провели археологічні розкопки, повністю замінили комунікації, поклали бетонну основу та бруківку). Тепер стежимо за хронологією: договір підряду підписано 10 жовтня, а роботи мали б розпочатись... 2 жовтня. Але й це ще не найсмішніше, зараз, вельмишановні поціновувачі норм чинного законодавства, ви здригнетесь від гомеричного сміху. Беремо другий договір підряду №166-і на ремонт вулиці Виговського. Замовник — Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР (М.Желіско), підрядник — ТзОВ „Балтом Україна”, інвестор — ЗАТ „ЖБК „Ваш Дім” підписали його 10 жовтня, початок робіт — 9 жовтня, а ліцензію на будівельну діяльність (дорожні основи та покриття місцевого значення серії АВ№359837) „Балтом Україна” отримала лише... 17 жовтня 2007 року! Круто?! То що ж і на якій підставі робив „Балтом Україна” на Виговського у проміжку між 9 і 17 жовтня?!
А тепер від теми незрозумілих кошторисів (Боже борони, щоб ми натякали на якісь „відкати”!) перейдемо до кримінальної тематики. Чомусь жоден із юристів Львівської міськради не звернув увагу на речення, присутнє в обох договорах підряду: „Інвестор” просить зарахувати перераховані ним кошти „на виконання „Генерального договору про внески на розвиток інфраструктури м. Львова №... від 10 жовтня 2007 року”. Агов, краяни! Кошти „на розвиток інфраструктри” Львівська міська рада просто зобов’язана зарахувати на власний рахунок, після цього вони автоматично стають бюджетними, а на використання бюджетних коштів потрібно ОБОВ’ЯЗКОВО ПРОВОДИТИ ТЕНДЕР. І саме тендер мав би визначити переможця, який запропонує найбільш сприятливі для міста ціни й умови. Тепер же тільки-но ці кошти будуть зараховані містом як бюджетні, це відразу ж стане підставою для порушення кримінальної справи, бо грубо порушено Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 р. № 1490. У такому варіанті розрахунків, який провела ЛМР цього разу, ми маємо справу ще й з грубим порушенням бюджетного та фінансового законодавства, порушено правила ціноутворення в будівництві, затверджені наказом Держбуду, невмотивовано завищеною собівартістю робіт, бо абсолютно абсурдним є розрахунок міськради де-факто „небюджетними” коштами, які де-юре мають бути стовідсотково бюджетними. Можна, звісно, сказати, що процедуру закупівлі за державні кошти не застосовують, коли кошти інвестора не надходять ні до бюджету, ні до пов’язаних із бюджетом підприємств, але в договорах чітко записано „внески на розвиток інфраструктури м. Львова”, і жодна з контролюючих державні кошти структур не повірить, що таку шалену суму перерахували „просто так”..
Найменше запитань до інвестора: їм сказали — вони заплатили. Хоча запитання, звичайно, теж є. Хотілося б подати цитату з однієї цікавої податкової інструкції: „Кошти замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на території відповідних населених пунктів залучаються у порядку та розмірі, визначених у положенні, що затверджується рішенням виконавчого комітету міської ради. Грошові кошти, які надходять від замовників як пайова участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, включаються до доходів місцевих бюджетів. У тому разі, якщо кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від замовників будівництва надходять не до місцевого бюджету, а безпосередньо на рахунок підприємства-підрядника, вони класифікуються як безповоротна фінансова допомога”. Очевидно, в податкової виникне низка питань, чи не так? Думаю, податкова розцінить таку „інвестицію” як безоплатну фінансову допомогу, без прав зарахування її до валових витрат, на що, звичайно, жоден інвестор, який шанує себе і свої гроші не погодиться. Хоча “Ваш Дім”, звичайно, підстрахувався стрічечкою в договорі про „внески на розвиток інфраструктури м. Львова”, мовляв, не спонсорством займаємось, бо смішно було б думати, що інвестор просто так мав намір кинути 1 млн 552 тис 875 грн на Словацького і 3 млн 785 тис 985 грн на Виговського (разом — 5 млн 338 тис 860 грн). Що б сказали на таку атракцію акціонери? Мільйон „баксів” — коту під хвіст? Тобто, перепрошую, на дивну благочинність територіальній громаді?! Є питаннячка до виконавців. Перше: а де, власне, „гарантовані” словаки? Як словаки могли щось гарантувати аж на 25 років, коли їх в угоді загалом взагалі нема?! Вони у вас субпідрядники чи просто як фізичні особи, які чесно працюють у „Луцькавтодорі”? Друге: де б можна було переглянути кошториси, аби дізнатись, яким це чином вам вдалось вийти на ціну 232 долари США за квадратний метр перекладеної бруківки? Кажуть, кошториси — в додатках до угоди, а додатків... теж ніде чомусь нема! І третє: навіщо ви знищили два дощоприймачі, адже це угодою було не передбачено?
І нарешті — основне запитання до чиновників Львівської міської ради: ви що, в’язниці не боїтеся? Без проекту, узгоджень, без жодного тендера, без обґрунтування, за абсолютно невмотивованими розцінками, майже бюджетні (громадські!) гроші за дивно-авантюрною-непрозорою схемою з відтінком неприкритої корупції... А на нари? Чи групова відповідальність — запорука безвідповідальності? Чи, може, хтось хоче прикритися озвученими в ефірі твердженнями промерського ТРК, що „за ремонт не було заплачено жодної бюджетної копійки”?! Якось м’яко хочеться натякнути керівнику департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Марії Желіско: можна, звичайно, дуже довго не давати коментарів львівським ЗМІ щодо обставин перекладання дороги, але ті, хто порадив Вам саме в такому вигляді підписати цю угоду, і ті, хто на кожному кроці белькоче про “економію бюджетних коштів”, завтра вмиють руки і залишать Вас на самоті очікувати приходу слідчих. І тоді не допоможе Вам жодна “Самопоміч”, тому що, як казали у фільмі „Місце зустрічі змінити не можна”: “Найдорожче в світі коштує людське глупство. Бо саме за нього доводиться платити найбільше”... Не заперечую, що Ви могли мати добрі наміри, але сподіваємося, що ще пам’ятаєте, куди веде вимощена добрими намірами дорога?
P.S. Від автора: прошу вважати цю статтю заявою в правоохоронні органи і прокуратуру з вимогою порушити кримінальну справу за вказаними у ній фактами.
Микола САВЕЛЬЄВ
http://www.vgolos.lviv.ua/press/1483.html