Тема: Курси екстримального водіння

Сьогодні зранку як завше йду на роботу, обдумую вечірні плани, задумані вже тиждень тому. Але їм не судилось збутись – дзвінок начальства з рідного ЖЕКу направив мене мимо роботи – в офіс АВМ (Автоакадемія Водійської Майстерності) на проходження курсу спецпідготовки. Збрешу, якщо скажу що не зрадів з такої можливості прошлангувати роботу, але виявилось це значно цікавішим ніж просте шлангування.

Перша частина курсу, який називається «захисний стиль водіння» заяняла час до обіду і складалась з теоретичної підготовки. Вів заняття в міні-аудиторії з тренажерами (крісло + руль) і мегаекраном підкований в даному питанні дядько. Питання стосувались трьох основних пунктів: правильна посадка, паски безпеки (після заслуханого все життя прищепались би навіть найтупіші наддауни) і мегарозділ – кермування. Стільки інформації мій мозок жадібно поглинав тільки на найцікавіших парах в епоху студентської юності.

Перед початком занять і після них ми виконали на час показову вправу. Різниця в результаті склала більше 10 секунд. Не 0.15 с, не 1.4 а більше 10-ти! Десять хвилин в критичній ситуації сміло можна порівняти за значимістю 50 рокам нормальним. За тим, після скромної обідньої трапези ми відправились на автотрек «Чайка» під Києвом, де нас чекала підготовлена ділянка з конусами і купка злобних цивіків на півлисій гумі.

Практичні заняття складались з різних вправ, які учні виконували один за одним. В кожній машині була рація і інструктор зразу вказував на помилки, давав корисні поради і навіть хвалив. Вправи починались з простих – об’їзд перешкод, слалом, слалом складний, слалом ще складніший, слалом задом, слалом задом на швидкості по хитромудрому маршруті, методи правильних паркувань/виїздів/в’їздів і т.д і т.п. В мене ніколи не було з цим проблем, я ніколи нічого не чіпав машиною, але та інформація, що отримав, мені просто відкрила очі.

Ваш покірний слуга не втримався і попросив кільцевого автогонщика покатати його автодромом. Ну що тут можна сказати? Коли на швидкості за сотню (я просто не бачив стрілки в секторі спідометра, який проглядався, приблизно 0-100 км/г) ти входиш в 180-градусний поворот ти не згадуєш приємні кадри з дитинства, твоє життя не проноситься перед очима зі швидкістю світла, ти просто сидиш весь в шоці, пробуєш нахапати писком побільше-побільше повітря і навіть не намагаєшся затнути всі дірки з яких фонтаном б’є адреналін. Співробітник, якого теж покатали по треку сказав, що недавно стрибав з парашута і відчуття просто «небо і земля», настільки хвацько їде дядько Гонщик! А по тому він вирішив показати мені кілька мегатрюків, найпростіший з яких, поліцейський розворот, знають певно всі. Але одне діло то бачити в голівудському бойовику, а зовсім інше зсередини. Я намагався зняти відео зсередини, думав його тут зааплоудити, але в ньому можна розібрати тільки моє лице. Такого свого лиця я ще не бачив, не побачите і ви – мені просто соромно його показати. Ці відчуття однозначно в один ряд з сексом, довгоочікуваним викидом сечі і смачним хавчиком!

В кінці дня здійснили слаломний заїзд на час, де дядько Андрій на ненайвидшій машині зі страшенним визгом і заносами порубав в капусту конкурентів, показавши що з нашим «центером» жарти кепські.

Водій! Ці всі десятки тисяч кілометрів, ці роки псевдоводіння, вони нічого не значать! Їх можна викреслити з життя як помилку, ти ніякий не водій а слизька бридка жаба, яку не можна підпускати до авто на відстань вистрілу міжконтинентальної ракети стратегічного призначення РС-20! Неприємно, звичайно, знати таке про себе, але потрібно для реальної оцінки своїх можливостей.

Зараз дивлюсь на руки: мозолі на руках, на долонях відірвані шматки крові, аж м’ясо виглядає, але ж як приємно на душі. Відбитки на пальцях стерлись до такого рівня, що рідний ноутбук не признав, ледве заставив його запуститись щоб вам враження розказати.

Збираю сили і йду рано спати – завтра продовження.

Назнімав фотоапаратом купу відео, але файли дуже великі. Бдете мене бачити перед очима і буде цікаво глянути – тягніть за рукав.