1 Likes

Тема: Притчі

Показ результатів 1 до 10 з 39

  1. #1
    warrior's Avatar
    Приєднався 09.12.2006
    Звідки Львів
    Повідомлень 1186

    Притчі

    Срібло
    - Ребе, я не розумію: приходиш до бідного - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші?
    - Визирни у вікно. Що ти бачиш?
    - Жінку з дитиною, віз, що їде на базар...
    - Добре. А зараз подивися у дзеркало. Що ти там бачиш?
    - Ну що я можу там бачити? Тільки себе самого.
    - Так от: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто додати трохи срібла, і вже бачиш тільки себе.

    Жінка
    До Бога прийшов чоловік і заявив про свою нудьгу.
    Бог задумався: "З чого зробити жінку, якщо весь матеріал пішов на чоловіка?"
    Але, не бажаючи відмовляти чоловікові, після довгих роздумів, Бог створив жінку, використавши кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зорі, замислений смуток місяця, красу лебедя, грайливість кішечки, граціозність бабки, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту і все це зліпив разом. Аби зменшити надмірну солодкуватість, додав холодне мерехтіння зірок, мінливість вітру, сльозоточивість хмар, хитрість лисиці, настирливість мухи, жадібність акули, ревнощі тигриці, мстивість оси, кровожерливість п'явки, дурман опіуму і вдихнув у все це життя.
    У результаті з'явилася справжня жінка.
    Бог подарував цю жінку чоловіку, сказавши при цьому:
    - Бери її такою, яка вона є, і не намагайся переробити, тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй із нею все життя і мучся до самої смерті!

    Дружба
    Хлопчик і осел були найкращими друзями. Вони всюди ходили разом, усе робили разом, але більш за усе їм подобалось подорожувати світом.
    Вони ходили з міста у місто, від країни до країни...
    Але біля одного міста, хлопчик побачив чудову вишню і зупинився біля неї щоб посмакувати, а коли через півгодини отямився, осла не було поруч. Він шукав його де тільки міг, кричав так, що аж боліло горло, але осла ніде не було. На наступний день він сів на землю і став дивитись поперед себе.
    Так просидів він тиждень, місяць, рік. Через рік біля міста йшов якийсь купець і побачив недалеко якесь сяйво. Прийшовши у місто, він розказав про це диво усім знайомим і родичам. На наступний день жителі міста пішли у місце, вказане купцем, і побачили там хлопчика: від нього справді, якщо придивитись, йшло ледь помітне світло. Якийсь мудрець, проходячи повз, сказав, що хлопчика звуть Брахман і пішов собі далі.
    Жителі почали вважати хлопчика за святого, і приносили йому усілякі дари та їжу. А й справді - тим, кому було погано, прийшовши до нього, видужували. Мудреці знаходили рішення своїх складних проблем, сидячи біля нього, скривджені чомусь переставали плакати і спокійно засинали, а в калік потихеньку повертались до попереднього стану ушкодженні органи.
    Але в один день якась людина привела до хлопчика осла. І, о, яке щастя! Хлопчик вперше за довгі роки підвів погляд і побачив, що це його друг!!!
    Відразу світло навколо нього згасло, він взяв осла за шию і вони знов радісно і безпечно побігли дивитись світ.

    Мораль цієї притчі така: не чекай просвітлення, допоки дружиш з ослами.

    Любов і щастя
    Один мужчина зачинився в квартирі і нікого туди не впускав.
    Одного разу почувся дзвінок і мужчина запитав:
    - Хто там?
    - Я - Багатство. Я прийшло, щоб оселитися в твоїй квартирі, - прозвучала відповідь.
    - Ти не вчасно. Давай, може, прийдеш іншим разом, - сказав мужчина.
    Через деякий час дзвінок задзвенів знову.
    - Хто там?
    - Я - Щастя! Я йшло по дорозі і вирішило зайти до тебе! - була відповідь за дверима.
    - Щось я невпевнений... Не знаю чи варто відчиняти тобі.., - не зважився відчинити чоловік.
    На третій раз у двері подзвонила Любов і мужчина відчинив. А разом з Любов'ю прийшло справжнє Щастя. А згодом завітало і Багатство.

    { добавлено через 13 хвилин }
    Вчасні слова
    У однієї жінки був німий син. Він не говорив, починаючи з народження. Вона водила його по різних лікарях, але ніхто не міг допогти. І вона змирилася з тим, що її син німий.
    Ось одного разу вона смажила млинці на кухні. А тим часом пішла до іншої кімнати прасувати одяг. І заклопотавшись, забула про млинці. Аж тут приходить її син і каже: --- Мамо, млинці підгорають!
    - Синку!! Що сталося!? Ти заговорив!!! Що сталося!? Ти можеш говорити!?? Чому ти мовчав весь час досі?!
    - Млинці підгоріли... А до цього все було гаразд.

    { добавлено через 14 хвилин }
    Майстер
    Один молодий пеослушник, що вивчав святі книги, прийшов якось до свого вчителя і сказав, що, на його думку, він достатньо освоїв вчення, що б стати вже мастром.

    — А чого ти досягнув? — запитав учитель.

    — Я так загартував своє тіло, що можу спати на землі, їсти траву, згідний, щоби мене бичували три рази на день.

    — Глянь на того малого осла, — відповів вчитель, — і зауваж, що він також спить на землі, їсть траву і його б'ють не менше трьох разів на день.
    Так що на сьогоднішній день тебе можна вважати за осла, але аж ніяк не за майстра...

    { добавлено через 15 хвилин }
    Про рай
    Ангел водить праведника Раєм, перегородженим високими огорожами: "Це рай для буддистів, це - для юдеїв, це - для мусульман, це - для протестантів, це - для індуїстів, а це (пошепки) - для православних, ми прийшли". Праведник: "А чому пошепки?" - "Вони думають, що тут тільки вони..."

    { добавлено через 19 хвилин }
    Гнилі яблука
    Один чоловік був дуже ощадливим і послідовним. А був у нього великий сад яблунь, і кожного року щедро родило. Чоловік сумлінно збирав урожай, зносив до льоху і по-трохи під'їдав. А що було тих яблук дуже багато - аж самому чоловікові не вдавалося все з'їсти - то яблука собі підгнивали у льосі.
    Чоловік знав порядок, і завжди брався за вже припсуте яблуко, перш ніж дійти до свіжих і рум'яних.

    Так він усе життя їв тільки гнилі яблука...

    { добавлено через 20 хвилин }
    Легенда про Любов
    Колись, дуже давно, на Землі був острів, на якому мешкали усі духовні цінності. Та одного разу вони зауважили, що острів почав опускатись під воду. Усі цінності сіли на свої кораблі і поплили світ за очі. Залишилась тільки Любов.
    Вона чекала до останнього, але коли вже чекати було нічого, їй теж закортіло податися геть. Тоді вона звернулась до Багатства і попросилась до нього на корабель. Але Багатство відповіло:
    – На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут не вистачить місця.
    Коли повз пропливав корабель Суму, вона попросилась до нього, але той відповів:
    – Вибач, Любове, я такий сумний, мені треба завжди залишатися насамоті.
    Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі.
    Поруч пропливала Радість, але вона така була перейнята веселощами, що навіть не почула, як її кликала Любов.
    Тоді Любов впала у відчай. Але раптом вона почула голос десь позаду:
    – Ходімо, Любове, я заберу тебе з собою.
    Любов озирнулася і побачила старого. Він довіз її до суші, і коли старий поплив, Любов спохопилась, адже вона забула запитати його ім'я.
    Тоді вона звернулась до Знання:
    – Скажи, Знання, хто врятував мене? Хто був цей старий?
    Знання подивилось на Любов:
    – Це був Час.
    – Час? – перепитала Любов. – Але чому він врятував мене?
    Знання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалеч, куда поплив старий:
    – Тому що тільки Час відає, якою важливою в житті є Любов.
    Відредагув(ла) warrior : 25.04.2007 о 18:37:38 Причина: Додано повідомлення
  2. #2
    Nika's Avatar
    Приєднався 27.12.2006
    Звідки Київ
    Повідомлень 769
    Записів в журналі 18

    Re: Притчі

    классно.. цікаво.. повчально
    Не бійся, що твоє життя закінчиться, бійся, що воно так і не почнеться
  3. #3
    fla's Avatar
    fla
    Приєднався 19.03.2007
    Звідки Львів
    Повідомлень 1010
    Записів в журналі 3

    Re: Притчі

    цікавить думка форумчан з приводу наступної речі..)



    Демиург Мазукта застал своего друга демиурга Шамбамбукли за работой: тот сидел на корточках посреди кукурузного поля и старательно благословлял каждую кукурузину.
    -Ты очень занят?- спросил Мазукта.
    -А у тебя что-то важное?
    -Да нет, просто проведать решил.
    -Тогда подожди, я сейчас.
    Мазукта отошел в сторонку, сорвал несколько початков, очистил и принялся не торопясь обгрызать мягкие зерна. Рассчет оказался верным: третий и последний початок закончился как-раз к тому моменту, когда Шамбамбукли завершил работу и подошел поприветствовать друга.
    -Кто тут живет?- спросил Мазукта, небрежно кивнув на фермерский домик возле поля.
    -Люди, конечно,- ответил Шамбамбукли.- Муж, жена, трое детей. А что?
    -Он твой Иов?
    -Как-как?..- опешил Шамбамбукли.- Кто?
    -Иов,- терпеливо повторил Мазукта.- У каждого демиурга есть свой Иов. Это он?
    -Его зовут совсем не так,- растерянно произнес Шамбамбукли. Мазукта в ответ насмешливо фыркнул.
    -Шамбамбукли! Иов - это не имя собственное. Это даже не имя нарицательное. Иов - это профессия. Ну, вроде "козла отпущения".
    -А кто такой "козел отпущения"?
    -Это... эээ... Неважно. Мы не о нём сейчас говорим. Иов - это такой специальный человек, которому ты вроде бы сначала благоволишь, а потом - раз!
    -Что "раз"?!
    -Ну, что-нибудь нехорошее. Пакость какую-нибудь.
    -А зачем?
    -Что значит, зачем?! Он же Иов! У него работа такая, сносить от тебя удары судьбы!
    -Не понимаю,- признался Шамбамбукли, помотав головой.- Объясни еще раз.
    -Ладно.- Мазукта с шумом выдохнул и помолчал несколько секунд.- Попробую. Когда я увидел, что ты батрачишь на чужом поле, то сразу подумал: "это неспроста! Наверное, хозяин поля - его Иов."
    -Да кто такой этот Иов?!- перебил Шамбамбукли.- Зачем он вообще нужен?
    -Для воспитательного примера!- наставительно произнес Мазукта.- Понимаешь, когда человеку сначала очень хорошо, а потом вдруг, ни за что ни про что, очень плохо - он непременно начинает возмущаться. И вот тут-то выходишь ты и ставишь его на место: не твоего, мол, ума дело, кого и за что я наказываю, а кому чего даю. Я дал, я взял, и сам ты - игрушка в моих руках. А другие люди потом читают эту историю и делают свои выводы. И когда на них самих начинают сыпаться шишки, то уже не ропщут. Понятно теперь?
    -Нет.
    -Что тебе непонятно?
    -Почему на людей должны сыпаться шишки? Если я им желаю только добра?
    -Ну мало ли!- пожал плечами Мазукта.- Может, тебе захочется поразвлечься...
    -Поразвлечься?..
    -Ну да. Или ты вдруг к ним охладеешь... Скажем, надоест тебе возиться...
    -Надоест?!- ужаснулся Шамбамбукли.
    -Ну, это я для примера,- отмахнулся Мазукта.- Неважно. Разные обстоятельства бывают. И вот тут-то люди вспоминают про Иова, которому было гораздо хуже - и им сразу становится легче жить.
    -Тогда, может, я им про твоего Иова раскажу?- осторожно спросил Шамбамбукли.
    Мазукта задумался. Потом вздохнул и покачал головой.
    -Нет, не выйдет. Про моего они не поверят. У нас с тобой... скажем так, разные методы. Придется тебе своего собственного завести. Да вот хотя бы этого,- он снова кивнул на фермерский домик.- Давай его помучаем?
    -А может, не надо?- спросил Шамбамбукли.- Он мне нравится.
    -Чем это, интересно?
    -Нуу... у него правильный подход к жизни. Он никогда не опускает руки.
    -Ха!- фыркнул Мазукта.- А с чего бы ему их опускать, когда всё идёт замечательно? А вот мы ему сейчас подкинем неприятностей, живо роптать начнет!
    -Не начнет. Ты его не знаешь.
    -А ты меня не знаешь! Смотри и учись.
    Мазукта щелкнул пальцами, и на поле тут же опустилась стая саранчи.
    -Ну? Что на это скажет человек?
    -Он сказал "неурожай".
    -Ладно же. Смотри дальше.
    Вспыхнул факелом амбар фермера, и все запасы сгорели дотла.
    -Ну, а что теперь?
    -Он строит новый амбар и возобновляет запасы.
    Мазукта нахмурился, и второй амбар сгорел как и первый.
    -Человек вырыл погреб,- сообщил Шамбамбукли.
    -Так, да..? Ну ладно же!
    Мазукта засучил рукава, и обрушил на человека новые несчастья: корова сдохла, лошадь угнали, сарай рухнул, поле залило наводнением, дом вместе со всем имуществом унесло в реку. Человек крепко задумался. Отрыл землянку, одолжил у соседа лошадь, устроился батрачить; жена стала давать уроки по домоводству, а старший сын пошел пасти гусей.
    -Он скоро начнет роптать?!
    -Он не начнет,- заверил Шамбамбукли.- Такой уж человек.
    -А вот посмотрим, какой он там человек!
    Ураган разметал землянку и унес всю семью фермера.
    -Ну?..
    -Он отправился на их поиски.
    -Тогда подкинем ему неопровержимые свидетельства их гибели!
    -Он устроился разнорабочим в городе.
    -Ах так?! Пусть на фабрике случится авария и ему оторвет руку! Много он тогда наработает?..
    -Он стал истопником.
    -И не спился?
    -Пока нет.
    -Ну хорошо же! А теперь у него отнимутся обе ноги...
    -Он стал писать новеллы. И делает упражнения, чтобы снова начать ходить.
    -Да что ж это такое?! Тогда паралич! Полный!
    -Он диктует свой новый роман сиделке.
    -А тогда...
    -Мазукта!
    -Что?
    -У него нечего больше отнимать.
    -Как-нечего? Речь, рассудок...
    -Не дури. Верни всё как было.
    Мазукта со свистом выпустил воздух сквозь стиснутые зубы, сосчитал до десяти, и устало махнул рукой.
    -Ладно. Он выздоровел, нашел свою семью, выиграл в лотерею миллион, купил протез и новую ферму. Доволен?
    -Угу,- кивнул Шамбамбукли.- Теперь ты понимаешь, почему этот человек мне так нравится?
    -Да, но всё-таки, почему он не ожесточился? Не стал возмущаться?
    -Я же тебе говорил, он так воспитан. У него правильный подход к жизни.
    -Да плевать! Какой бы ни был подход, но должен же человек в конце концов возроптать, если ему демиург постоянно устраивает гадости!
    -А, это...- Шамбамбукли замялся.- Забыл тебе сказать. Он никак не мог роптать на своего демиурга. Видишь ли, этот человек в меня не верит...
  4. #4
    wizard's Avatar
    Приєднався 30.03.2007
    Звідки Львів, MiddleTower
    Повідомлень 97

    Re: Притчі

    цікавить думка форумчан з приводу наступної речі..)
    Цікава річ ;) Тільки я не знаю чи я б так зміг... може я не так вихований )))
    Не поспішай потрапити в свій рай, поки не зробиш його достойним вічності ©Mastdie04
  5. #5
    Все's Avatar
    Приєднався 09.03.2007
    Звідки Львів
    Повідомлень 5379
    Записів в журналі 30

    Re: Притчі

    warrior, а можна дізнатися джерело?
    fla, ця притча, хай не ображається Воррі, одна варта всіх попередніх...
    Коли всі думають однаково, значить, ніхто особливо і не думає...
  6. #6
    warrior's Avatar
    Приєднався 09.12.2006
    Звідки Львів
    Повідомлень 1186

    Re: Притчі

    warrior, а можна дізнатися джерело?
    джерело - спільнота в жж
    fla, ця притча, хай не ображається Воррі, одна варта всіх попередніх...
    Все, я не ображаюся звісно) притча fla сильна, але не знайшов щось на зразок
    Жінку бери такою, яка вона є, і не намагайся переробити, тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй із нею все життя і мучся до самої смерті!
    і
    разом з Любов'ю прийшло справжнє Щастя. А згодом завітало і Багатство.
    тільки Час відає, якою важливою в житті є Любов
    ) просто запали слова в душу, тому вирішив запостити це сюди)
  7. #7
    Все's Avatar
    Приєднався 09.03.2007
    Звідки Львів
    Повідомлень 5379
    Записів в журналі 30

    Re: Притчі

    warrior, винен... якось так вийшло, що останню не прочитав, коли писав перший пост. Оце геніальна річ... Бо попередні - цікаві, але не настільки вражають... А може, не сприймаю, бо вже читав в різних варіаціях... Якщо цікаволять такі речі, рекомендую почитати Ентоні де Мелло. Дуже цікавий чоловік, поїхав на Схід як християнський місіонер, але там пере

    { добавлено через 2 хвилини }
    warrior, винен... якось так вийшло, що останню не прочитав, коли писав перший пост. Оце геніальна річ... Бо попередні - цікаві, але не настільки вражають... А може, не сприймаю, бо вже читав в різних варіаціях... Якщо цікаволять такі речі, рекомендую почитати Ентоні де Мелло. Дуже цікавий чоловік, поїхав на Схід як християнський місіонер, але там побачив, що світ значно цікавіший, ніж здавалося і почав вивчати місцеві культури... Насамперед цікава "Молитва жаби", річ справді універсальна, розбита на підбірки за темами, незалежно від того, з якої релігії взято притчу... Читаєш і розумієш, наскільки ми всі різні за формою, але при цьому схожі за суттю... Взапгалі класно, коли поруч, в одній книзі притчі християнські, кришнаїдські, індуїстські, мусульманські, буддійські...
    Відредагув(ла) Все : 26.04.2007 о 11:46:48 Причина: Додано повідомлення
    Коли всі думають однаково, значить, ніхто особливо і не думає...
  8. #8
    Vova's Avatar
    Модератор гри "Фотопогляд"
    Приєднався 30.01.2007
    Звідки Львів, Cтарий Сихів
    Повідомлень 514

    Re: Притчі

    Гарна тема. Вирішив щось своє додати. Автор цієє притчі Бруно Ферреро.

    Після страшної бурі на морі вцілілий бідолаха, учепившись за рештки свого човна, добрався до маленького безлюдного острівка. Острівець той майже суцільно вкривали непривітні гострі скелі. Бідака став гаряче просити Бога, аби його порятував. Кожного дня він вдивлявся, чи десь там, з-за горизонту, не з’явиться допомога, проте ніхто з нею не поспішав.
    Коли минуло так кілька днів, він почав потроху облаштовуватися. Доклавши чимало зусиль, виготовив знаряддя для обробітку землі, а також для полювання. У поті чола він розклав вогнище, збудував курінь і сховок на випадок бурі.
    Так спливали місяці. Бідолаха невпинно молився, проте жодне судно не з’являлося на видноколі.
    Одного дня вітер несподівано подув на вогнище і полум’я підпалило курінь. В одну мить усе спалахнуло. У небо піднялись хмари густого диму. Багатомісячна праця обернулася у невеличку кучку попелу. Бідолаха намагався бодай щось урятувати, та врешті впав на землю і залився слізьми: „Господи Боже, чому? Чому це сталося?”
    Через кілька годин до острова наблизився великий корабель. Рятівники на шлюпці підпливли, аби забрати бідолаху.
    „Як ви довідалися, що я є тут?” – ще не ймучи віри, спитав він.
    „Ми побачили димовий сигнал”, - відповіли йому.

    Твої нинішні труднощі – наче сигнали, що заповідають майбутнє щастя. Бог прибуде, щоб тебе спасти.
    Можливо, в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти – цілий світ...
  9. #9
    Nika's Avatar
    Приєднався 27.12.2006
    Звідки Київ
    Повідомлень 769
    Записів в журналі 18

    Re: Притчі

    >Как-то в одно селение пришёл и остался жить старый мудрый человек. Он любил детей и проводил с ними много времени. Ещё он любил делать им подарки, но дарил только хрупкие вещи. Как ни старались дети быть аккуратными, их новые игрушки часто ломались. Дети расстраивались и горько плакали. Проходило какое-то время, мудрец снова дарил им игрушки, но ещё более хрупкие. Однажды родители не выдержали и пришли к нему:
    -Ты мудр и желаешь нашим детям только добра. Но зачем ты делаешь им такие подарки? Они стараются, как могут, но игрушки всё равно ломаются, и дети плачут. А ведь игрушки так прекрасны, что не играть с ними невозможно.
    - Пройдёт совсем немного лет, - улыбнулся старец, - и кто-то подарит им своё сердце. Может быть, это научит их обращаться с этим бесценным даром хоть немного аккуратней?
    Не бійся, що твоє життя закінчиться, бійся, що воно так і не почнеться
  10. #10
    fla's Avatar
    fla
    Приєднався 19.03.2007
    Звідки Львів
    Повідомлень 1010
    Записів в журналі 3

    ...про політичну ситуацію сучасності...

    -Умри, гадина!- закричал рыцарь и взмахнул мечом.
    -Сдохни, человечишко!- просвистел дракон и щелкнул хвостом.
    Две армии, повинуясь сигналу, бросились в рукопашную.
    Рыцарь и дракон в битве, разумеется, не участвовали, а стояли поодаль, на удобных наблюдательных позициях. Как и положено полководцам.

    { добавлено через 7 хвилин }
    панове... для тих віруючих, які дуже наганяють на церкву...

    -Ну?- вздохнул демиург Мазукта, оглядев очередную душу.- А у тебя какие были проблемы?
    -Грешен,- покорно ответила душа.- Но я не виноват! Посуди сам, как мне было прислушаться к словам священников, если они сами пьют, сквернословят, блудят и плюют на твои заповеди? Можно ли после этого сеьёзно относиться к религии?
    -Ты не понял,- ласково оскалился Мазукта.- У паствы и у священников совершенно разные задачи.
    Вы мои агнцы, сиречь бараны. А они - духовные пастыри, то есть пастухи. Ваша цель - идти куда ведут, пастись, плодиться и набирать жир. А они за вами следят, стригут, доят и если надо, спускают собак. Часто ли ты видел пестухов, которые сами питаются травой?
    Відредагув(ла) fla : 27.04.2007 о 18:09:51 Причина: Додано повідомлення
Сторінка 1 з 4 123 ... Останні
  • Перейти до сторінки:

Ваші права у розділі

  • Ви не можете створювати нові теми
  • Ви не можете відповідати на повідомлення
  • Ви не можете приєднувати файли
  • Ви не можете редагувати повідомлення