Тема: Легенди Львова

Показ результатів 1 до 10 з 16

  1. #1
    Semiramida's Avatar
    Приєднався 26.09.2007
    Звідки Львів
    Повідомлень 567
    Записів в журналі 26

    Легенди Львова

    Салон ELSON - едітний текстиль для дому
    Центрики,якщо ви знаєте якісь цікаві легенди Львова - діліться...навіть якщо вони не мають правдивого грунту..
  2. #2
    Руель's Avatar
    Приєднався 27.04.2007
    Звідки З двіжухи
    Повідомлень 1625
    Записів в журналі 62

    Re: Легенди Львова

    Коли львівський бургомістр Мартин Кампіан затіяв у 1615 році будування Ратушевоі вежі, то звелів виловити геть усіх дармоїдів, волоцюг, п'яниць, картярів та всіх, хто по шинках дні свої губив.
    Їх приводили на будівництво, записували поміж робітників і змушували працювати. А треба ж сказати, що серед цієї чесної компанії багацько було діток заможних міщан, котрі в руках, крім ложки, карт і келиха не вміли нічого тримати.
    Ото сміху було! Усе місто потішалося над ними. А чимало батьків самі приводили своїх синів і віддавали, як тоді жартували на каторгу.
    Саме тому з північного боку Кампіанівської вежі було видовбано на камені зображення корабля, як пам'ятку про той час, коли гультіпак відправили „на галери”.

    { додано через 7 хвилин }
    Колись на місці Вірменської церкви знаходився сад, в якому росли завезені з Вірменії дерева й кущі. Одне дерево давало такі плоди, що коли їх розкраювали впоперек, то вони завше показували хрест. То була айва.
    Багатий львівський вірменин Юрко Івашкович звернув увагу на це і розцінив як знак Господній. Коли вирішено збудувати на Вірменській вулиці церкву, то в основі плану поставлено форму грецького хреста, яку побачив Івашкович в розрізаній айві.
    Відредагув(ла) Руель : 27.11.2007 о 16:27:26 Причина: Додано повідомлення
  3. #3
    Ендрю's Avatar
    Приєднався 12.07.2007
    Звідки Львів, Сихів
    Повідомлень 528

    Re: Легенди Львова

    Я знаю, шо в колодязі біля цю Андрія поляки (а може німці) святили свою зброю як йшли на війну.
  4. #4
    Приєднався 15.02.2008
    Звідки Lviv
    Повідомлень 26

    Re: Легенди Львова

    Може хтось чув про таку легенду, коли стояв Богдан Хмельницький
    з військом під Львовом то заплатили йому мешканці відкупну , і він обійшов
    Львів, а увесь скарб заховали козаки десь на погорбі Личаківському ,говорять ,
    що цвинтар на той час уже був , а забрати його не змогли , ось і лежить він
    десь і до тепер і ніхто його до цих пір не віднайшов.
  5. #5
    Все's Avatar
    Приєднався 09.03.2007
    Звідки Львів
    Повідомлень 5379
    Записів в журналі 30

    Re: Легенди Львова

    Може хтось чув про таку легенду, коли стояв Богдан Хмельницький
    з військом під Львовом то заплатили йому мешканці відкупну , і він обійшов
    Львів, а увесь скарб заховали козаки десь на погорбі Личаківському ,говорять ,
    що цвинтар на той час уже був , а забрати його не змогли , ось і лежить він
    десь і до тепер і ніхто його до цих пір не віднайшов.
    Перша частина - то не легенда, то історичний факт (про відкуп), а в другу частину - не дуже вірю...
    Коли всі думають однаково, значить, ніхто особливо і не думає...
  6. #6
    fleshka's Avatar
    Приєднався 08.06.2007
    Звідки Львів
    Повідомлень 1028
    Записів в журналі 80

    Re: Легенди Львова

    Коли засновувався Львів, замок спочатку стояв на Княжій горі. Але там гуляли такі вітри, що король Лев перебувши у тім замку лише одну зиму і змушений був збудувати Низький амок на горбі, що понад церквою св. Миколая, де тепер Замкова вулиця.
    Коли під час нападу ляхів на Львів у 1340 році замок на Княжій горі погорів, його вже було не відбудувати. Довгі часи гора стояла пусткою, без лісу, і почала називатись Лисою.
    Лиса гора стала улюбленим місцем забав відьом, чарівниць та чортів, які мешкали в околицях Львова. Відьми, злетівшись лпівночі на гору, сідали в коло і, хльоскаючи лозами, гукали:
    Ой біла крейда, чорна труна!
    Стань перед нами, пане Сатана!
    Після третього разу з неба падала зоря, вдарялася в землю і перед відьмами зявлявся Сатана. Він вишкірював білі кінські зуби й гукав:
    Хуга, злива, мряка, хляпа!
    Принесіть ми чорного цапа!
    Тоді кидали йому під ноги звязаного чорного цапа, і він, розшарпавши його, миттю зїдав. І знов гукав:
    Хто вночі не спить, блукає,
    Сатана його чекає!
    І відьми розліталися по місту, виловлюючи всіх, хто поночі тинявся вулицями, приносили чортові, а той шпурляв нещасних у різні сторони - в нетрі, болота й мочари. Сатана командував:
    Не жалійтеся на втому,
    принесіть ключі від дому!
    І вІдьми знову розліталися по місту, шукаючи, хто забув ключа у дверях. Вони ключі викрадали приносили своэму панові. А в тому будинку, де вкрадено було ключа, вже ніколи не було спокою. Відьми діставали владу над господарями і змушували їх гризтися між собою, товктися і жити в постійних чварах.
    Тому, коли в якійсь родині не було ладу, то казали, що видно, з їхньої хати ключа відьми вкрали.
    Юрій Винничук
    За мужество требует жертв
  7. #7
    Приєднався 18.04.2008
    Звідки Львів
    Повідомлень 231

    Re: Легенди Львова

    Легенда про Львів та Чортові Скелі.
    Було це ще до часів Данила Галицького, коли чорти літали на зорельотах та програмували поселення мудрим Будівничим, які мали мити зв’язки з зорями небесними та дбати про українську мову, що принесена з Неба для нашого народу.
    Ось такий зореліт приземлився біля великого каміння (Чортових Скель), що тримають ворота позаземного світу і з нього висипалися багато різних предметів, худоби, люду, (і рабів там не було, тільки роботи залізні) і почали вони підготовку до будування нашого міста, де в основу положили мудру книгу -- Вівлію, її розділили на дві частини та закопали у двох місцях – під Чортові Скелі та в гору Замкову, і так як це були люди, а не раби божі, та місто вирішили назвати Львів, де перша буква „Л” – від людей, „вів” – вівлія (книга), або читаємо на оборот: вівл-ія – я-і-Львів. Дві частини символізували жіноче та чоловіче начала, що надавало нашим місцям магнітну силу космосу та мудрість людям, яких народжувало місто та Небо, що світилося зірками над Чортовими Скелями та програмувало цілісну державу до одного млн.кв.км., що держиться за Небо та Землю. Таке місто повинно було притягувати письменників, конструкторів, вівлярів та будівничих і формувати долю до створення нових зорельотів та безсмертя народу. Ця книга про походження нашого українського народу від Неба та воскресіння небощеків в програмі на третє тисячоліття.
  8. #8
    Фон's Avatar
    Приєднався 07.11.2008
    Звідки Львів
    Повідомлень 313

    Re: Легенди Львова

    дуже цікаву легенду мені розповіла дівчина.
    навпроти домініканського собору стоїть старий будинок, із фресками на рівні другого поверху. головні дійові особи: чоловік, дружина і орел.
    отже поїхав чоловік по справах у інше місто..
    з огляду на цензуру прошу самим роздивлятись малюнки на будинку - там все гарно описано ))
    заінтригував?
  9. #9
    Приєднався 05.10.2007
    Звідки Львів, Хімічна
    Повідомлень 38

    Re: Легенди Львова

    Я знаю, шо в колодязі біля цю Андрія поляки (а може німці) святили свою зброю як йшли на війну.
    А ще у цьому колодязі польські монахи топили ураїнців.
  10. #10
    Приєднався 05.02.2009
    Звідки Київ(
    Повідомлень 4

    Re: Легенди Львова

    В доповнення легенди про Вірменьску церкуву знайшов ще ось таку інформацію:

    Тривалий час романтичне подвір'я Вірменського храму можна було оглядати лише з-за ґрат, а про екскурсію всередину нього, де від 40-х років XX століття зберігалась унікальна колекція сакрального мистецтва Національного музею, — тільки мріяти. Але часи змінилися. Тепер усяк охочий може вільно зайти до храму, походити його подвір'ям, брукованим стародавніми нагробними плитами з вірменськими, латинськими та польськими написами. Жодного блюзнірства тут немає, навпаки — як кажуть вірмени, чим більше стирається надгробна плита, тим більше гріхів відпускається небіжчикові.

    Правда, жодних кісток під плитами Вірменського подвір'я вже давно немає, їх вивезено за межі міста ще двісті років тому, коли Львів перейшов під владу Австро-Угорщини. Тоді, за чинними в імперії санітарними нормами, були знищені всі стародавні кладовища в центрі міста.

    Це породило легенду ще одного львівського дворика — Бернардинського. Річ утім, що з території Бернардинського монастиря цвинтар вивозили останнім. Городяни бачили численні вози з кістками, що виїжджали з монастирських воріт. А що в цій обителі у той же час чистили величезний колодязь, то уява міщан відразу ж поєднала ці дві події в одну. Оповідка про повну кісток криницю прижилась у місті так, що й сьогодні львівські гіди неодмінно розказують страхітливу історію, як під час мору до криниці скидали чумні трупи. Подекуди їх замінюють козацькими головами, котрі захисники на той час польського Львова відрубували полоненим воякам Богдана Хмельницького. Або тілами нехре-щених дітей, прижитих монахами в гріху (жіночий монастир святої Клариси, який живить цю версію, знаходиться через дорогу). Логіки у жодній із цих розповідей немає. Адже який мешканець при здоровому глузді став би псувати в такий спосіб криницю в місті, де завжди було сутужно з водою?

    Натомість мало хто навіть із корінних львів'ян знає ще одну легенду Бернардинського дворика. На дашку альтанки, збудованої над колодязем, стоїть скульптурка святого Яна з Дуклі. Така ж, тільки більша, прикрашала колись колону при вході до Бернардинського костелу, але за радянських часів одного дня невідомо чому розсипалась на друзки. Фігура монаха, що навколішки із молитовно піднятими руками звертається до Господа, була встановлена на честь щасливого порятунку монастиря і цілого Львова підчас облоги військами Хмельницького. Саме образ святого Яна, чиї мощі поховані біля вівтаря костелу, начебто під час обстрілу міста явився у хмарах і примусив ядра та кулі повернутися туди, звідки прилетіли. Диво буцімто нажахало нападників, і ті відступили. Стилізоване зображення скульптури Святого Яна довго було неформальною емблемою львівських реставраційних майстерень, які містилися тут же таки, біля стіни монастиря. Львівські архітектори-реставратори вважали себе правонаступниками Святого Яна у спасінні стародавньої архітектури Львова від нищення радянських вандалів.

    Із сусіднім Домініканським монастирем пов'язана ліричніша, але дуже сумна історія. Тут 1559 року зупинялась красуня Гальшка, спадкоємиця казкових багатств князів Острозьких. Мати вибрала для неї чоловіком князя Симеона Слуць-кого. Але войовничий воєвода Лука з Гурки, закоханий не стільки у дівчину, скільки в її багатство, був налаштований так рішуче, що Гальшка разом із матір'ю втекла від його залицянь до Львова, під захист святих стін Домініканського монастиря. Саме тут малесеньким тихим двором, затишно обсадженим квітами, гуляла вона у мріях про свого судженого Симеона. Він не зрадив кохання і під плащем жебрака прослизнув до обителі у надії взяти шлюб з Гальшкою. Але закон служив сильним світу цього, отож воєвода Лука розпочав облогу монастиря. Після того, як він перетяв водогони, монахи мусили видати княжну. Староста Львова ув'язнив красуню у Високому замку, а потім, за наказом короля, віддав її руку Луці. Нещасна княжна не витримала випробувань, збожеволіла і незабаром померла, а її багатство так-таки й не дісталося жорстокому чоловіку, а розпорошилося по близьких і далеких родичах.

    Поруч із цим монастирем, на вулиці Руській, розташована Успенська церква — осердя руської (української) громади Львова. її так щільно обступили сусідні кам'яниці, що тепер цілу споруду церкви реально побачити тільки з вежі Ратуші або з її власної дзвіниці, більш відомої як Вежа Корнякта. А потрапити до середини можна тільки з двору. Там же, у дворі, примостилася добудована до церковної стіни перлина ренесансної архітектури — каплиця Трьох Святителів. Піди пишно різьбленим порталом — дві людські голівки, помітити які здатне хіба що пильне око науковця. Цікаві вони тим, що, за язичницькими віруваннями, символізують духів предків, які живуть під порогом. Пов'язані з ними шанобливі ритуали так укоренилися, що нема чого дивуватись різьбяру-христи-янину, який наприкінці XVI століття вирішив помістити їхнє зображення на церкві. Ми й сьогодні, на початку XXI століття, через поріг нічого не даємо, кожен наречений обов'язково мусить перенести через нього свою обраницю на руках, похоронна процесія має тричі гойднути труну над порогом...

    На цій же вулиці, у подвір'ї однієї з кам'яниць збереглося зображення найдавнішого львівського лева — готичного. Його кам'яна морда, що дуже нагадує химер на паризькому Нотр-Дамі, вочевидь, була перенесена сюди після пожежі 1527 року, під час якої згорів весь готичний Львів, крім кафедрального костелу. У XIX столітті під лев'ячою головою знаходилась кнайпа (кабачок), а тепер поруч —одна з найоригінальніших львівських ретро-кав'ярень «Під синьою пляшкою».

    Важко повірити, що вишукані ажурні галереї Італійського подвір'я, найромантич-нішого в місті, ще на початку XX століття були суцільно забудовані й виглядали малоприваб-ливо. їх відкрили на вимогу львівських реставраторів тільки тоді, коли будинок перейшов у власність магістрату й у ньому розмістили музей Яна III Собеського. За радянських часів подвір'я знову потроху обросло історичними уламками та іншим потрібним у музейному господарстві мотлохом, який прибрали звідси тільки на початку 1990-х. Саме тоді з ініціативи кількох львівських художників тут заснували кав'ярню, яка швидко стала модною. Крім каву-вання, в Італійському дворику тепер постійно відбуваються камерні концерти, виставки, вистави та інші арт-акції.

    На цілком шекспірівському подвір'ї кілька разів ставили «Ромео та Джульєтту». У Львові це виглядало більш ніж логічно, адже тут у середньовіччі трапилась подібна історія — юні закохані померли під час чуми. Хоча пара належала до різних конфесій, родичам вдалося поховати їх разом — просто цвинтарі були поруч. Могилу львівських «Ромео та Джульєтти» накрили спільною плитою, на якій написали: «Що кохання з'єднало, того смерть розлучити не зможе».

    Яких іще тільки історій — романтичних, скандальних, кримінальних, тривіальних, побутових, гумористичних — не всотали у себе львівські дворики за п'ять століть (від пожежі 1527 року). Майже щодня з'являються з-під облізлого тиньку написи мовами всіх народів, котрі мешкали тут. Нещодавно під час облаштування кав'ярні в одній пивниці знайшли замурований у стіну кістяк. Виявилось, це із 1920-х років, коли Львів мало чим різнився від Чикаго, навіть один із членів банди легендарного Аль Капоне тримав у Львові казино.
Сторінка 1 з 2 12 Останні
  • Перейти до сторінки:

Подібні теми

  1. Хто наступний мер Львова?..
    Від verh у форумі Місцеве самоврядування у Львові
    Відповідей: 78
    Останнє: 29.10.2010, 18:44:09
  2. Книгарні Львова
    Від Julijka у форумі Книги та література
    Відповідей: 32
    Останнє: 31.05.2010, 14:28:00
  3. Паркінги Львова
    Від Мункач у форумі Авто-, мото- форум
    Відповідей: 1
    Останнє: 15.12.2009, 16:04:42
  4. Зарплата для Львова
    Від Словотворець у форумі Нація і люди
    Відповідей: 90
    Останнє: 27.11.2008, 13:06:09
  5. Стародавні легенди
    Від LaSG у форумі Книги та література
    Відповідей: 3
    Останнє: 29.05.2007, 22:25:42

Ваші права у розділі

  • Ви не можете створювати нові теми
  • Ви не можете відповідати на повідомлення
  • Ви не можете приєднувати файли
  • Ви не можете редагувати повідомлення