Anairda Kashef

Адріанко, а чого ж ти так гніваєш бозю? Маєш ручки, ножки, а кажеш - непридатна
Немає нещасливих. Є ті, які вирішили такими бути. Бажаю тобі вирішити, що все, що б не сталося - те на краще (все!) і бути щасливою.
Трішки про великих людей:

Ла вонда Стапп ( LaVonda Stapp) родилась 3 января 1920. С детства она страдала врождённым заболеванием osteogenesis imperfecta, при котором кости человека отличаются повышенной хрупкостью… Её рост не превышал 110 сантиметров, хотя данные эти не совсем точные, ведь рост «Малышки ЛаВонды», как её называли, измерялся в сидячем положении – стоять она не могла…
Газетчики называли её «восьмым чудом света», «загадкой природы», «отчаянием докторов» - это лишь немногие названия этой интересной леди… Молодая женщина, известная под именем Серпентина – «змеевидная» - родилась без скелета, только с черепом, и была поистине необычным существом…
Тем не менее, 30 декабря 1945 она вышла замуж за Альве Эванса – клоуна- карлика, который был почти на 30 лет ее старше. Спустя пять лет после свадьбы, Ла Вонда забеременела. Слишком маленькая и хрупкая, чтобы родить самостоятельно, она была помещена в одну из больниц Луизианы, где после кесарева сечения у неё родился мальчик - Фрэнсис Рональд…

Ла Вонда была очень горда собой, хотя малыш умер спустя два дня от дыхательной недостаточности – он родился на месяц раньше, и его лёгкие были слишком незрелыми для жизни…Несмотря на трагическую потерю ее сына, Ла Вонда сохранила природный оптимизм, её помнят как веселую и жизнерадостную женщину, которая вызывала уважение и восхищение, а не жалость. Она умерла 18 сентября 1963 от неизвестных причин…

Оля сказала досить... А я від себе додам, що діти, які народжуються на світ і виживають є дуже сильними. Всі етапи формування, які плід проходить в процесі дозрівання - дуже різноманітні, вони як випробування. Дитина, яка здатна народитися, здатна прожити своє життя... власне, не пережити, а прожити, з любов'ю, вірою і непереборною життєдайною силою духа. То я у Валеріо Альбісетті прочитала, "Потреба ніжності" книжка.

Довели кубіту. Напевно логічніше питати не "нашо?" а "для чого?". Твій час ще попереду, задри носа і май всіх в дупі..

"Бути щасливою" +1.

Насправді коли Бозя дає життя - то робить то аж ніяк не випадково. Мені завжди було дивно (щоб не сказати "дико" ) з людей які нарікають на те, що вони живі. Блін... адже стільки людей в цю саму секунду боряться за життя... хапаються за останні соломинки, ведуть війну зі смертю.... і багато з них таки програє.... страшно то все...
Не буває випадкових життів ,в тебе невдовзі буде донечка, а то ж таке щастя... твоя кровинка. Ти з кожним днем будеш тішитися її новими досягненнями ,новими вміннями. то ж твоє ,рідне.

Інколи так багато хочеться сказати ,а так важко буває підібрати потрібні слова. А почуття щастя, воно всередині в кожного з нас, просто інколи воно буває завалено іншим непотребом, так дрібним сміттям ,яке часом нам видається величезними брилами. А насправді ж його можна легко позбутися просто протерши бруд ганчіркою.

задри носа і май всіх в дупі..

ну бачиш ,Ростику, не у всіх так як в тебе виходить в дупі мати... дехто переживає за інших, дорогих людей.... а керуючись принципом: "Мати всіх в дупі" мабуть далеко не заїдеш... ІМХО

Юльця-Шпульця, абстрагуйся трохи, подумай який глибокий зміст несуть ці слова, а потім кажи хто куда заїде.. і не треба всі мої вирази сприймати в свою адресу.

А Ви собі лестите, молодий чоловіче, якщо вважаєте, що я ото Ваші слова якось на свою адресу сприймаю, давно того не роблю
А слова Адріани несуть в собі розпач, в людини опустилися руки, але то тимчасово. Після чорної смуги завжди іде біла, після ночі наступає день.... то називається системністю та гармонією....

Людина ,якщо вона звичайно не закінчений егоїст має здатність дбати про інших, близьких, дорогих їй людей. А в жінок - то взагалі закладено на генетичному рівні бажання і потреба дбати. Тому мені дивне побажання: май усіх в дупі..... Якщо мати всіх у дупі, то згодом усі тепер там же матимуть... таке то...

Якщо то ессе на вільну тему, то написано цікаво і проникливо...
Якщо це нариси з особистого.. то, як сказала Юльця

чого ж ти так гніваєш бозю

!!!
ми живемо для чогось, і якщо

Ти врятува життя двом людям: моїй мамі і мені

то це не спроста. значить так було потрібно, ви (вони) були потрібні...
доречі, дитина в утробі матері все відчуває, кожну вібрацію, кожну емоцію, кожну думку, кожен подих, кожне слово... тому, дбай про дитинку! не перевантажуйся ремонтими, бережи вас обох. наразі місія твоїх декількох наступних років зараз знаходиться в твоїй утробі ;)...

Як то кажуть:" Що нас не вбиває, то робить сильнішими". То періодами буває з усіми. Головне зміни обстановку і не муч себе дурними питаннями!

Звідки песимізм? Андріанко, життя - прекрасне!! Шукай позитив, бо я точно знаю що він є!!