RSS Feed

True

Досконале вбивче дійство! І мені це подобається!

Хто б що не казав, а я осінь люблю.
І не лишень теплі та сонячні дні бабиного літа, а й дні похмурі. А чого її не любити?
Ну холоднішає, ну дощі, ну менше сонця… Це все ніщо у порівнянні з тим, яка навколо панує атмосфера.
От для прикладу звичайний осінній день.
Ранок сірий та похмурий, зверху накрапає дощик, сирість та сірість довкола.
Обідня пора , - поперемінні картинки, то набіжать хмари, то сонечко кине проміння на мокре листя.
Ранній вечір, - знову дощить…
Пізній вечір, - затуманений місяць та вітер, що завіває прохолодою за комір.
Що ж тут може подобатись, спитаєте ви.
А не все так просто.
Лиш восени так втішає сонячне проміння, що стає все холоднішим, але більш бажаним аніж гаряче літнє сонце. Лиш восени все довкола набуває дивних барв та відтінків. Лиш восени густі тумани нагонять відчуття щему за теплою домівкою.
Ви спробуйте відчути яка глибочінь, утаємниченість та водночас динаміка панує в природі осінню. Ніби все відмирає, але яка краса закладена у цьому тихому, наповненому сенсом, засинанні довкілля. Осінню смерть живого виглядає естетично, навіть театрально. Весною зірвана зелена гілка, - це вбивство молодої краси. Осінню ж пожовкле опале листя – красива декорація досконалого вбивчого дійства природи.
Звуки тихого відмирання живого це не реквієм, а ліричний епос про невмирущість життя.
Відмирання живого восени це не трагедія, а природна містерія.
Осінь це час підсумків. Час «збирати каміння».
Категорії
Загальна

Коментарі

  1. Лілія Зоряне Небо's Avatar
    Мені подобається твій спосіб думати Так, подобається Ммм...
  2. ambertan's Avatar
    осінь -пора божевільних вчинків, жовтогарячі кольори і холодномокрий подих вулиці відчиняє потаємну жагу до відомого і вкотре-бажаного - знову "нового" відкриття- бути закоханою- ТО ДОБРЕ, ГАРНО, КЛАСНО!!! ой яка ж та осінь підступна)))
  3. Matrix's Avatar
    пісенька до теми:

    Останній грім давно
    Скотився з даху,
    Стекло по ринві
    Сонце і дощі.

    І у саду дерева, вже без страху,
    Вдягають позолочені плащі,
    Без боязні вдягають, бо ніхто тут
    За пишноту вже їх не осміє.

    Займається на гіллі позолота
    І сад багряним маревом стає,
    І закипа гарячим водограєм,
    І б'є крильми жаркими у вікно.

    Врочисто гучно листя помирає,
    А так вмирати вміє лиш воно,
    Лиш воно...

    Плач Єремії
  4. Онаній's Avatar
    Це не просто пісенька. Це вірш Григорія Чубая...
  5. Matrix's Avatar
    хм... а тут вказано, що слова Тараса Чубая... де помилка?
  6. True's Avatar
    Ambertan, сказано класно. Відчуття закоханості не можна порівняти з нічим! Воно таке неповторне!!! Це вибух емоцій та позитиву, рожеві окуляри сьогодення. Як мені подобається цей етап відносин))
  7. Rona's Avatar
    Повідомлення написав(ла) True
    Як мені подобається цей етап відносин))
    а мені подобається його властивість ребуту
  8. Лілія Зоряне Небо's Avatar
    а мені подобається його властивість ребуту
    Як тота кобіта у всім шарить, то є шось! *нє, ті емоції не дасться висловити за допомогою смайликів*