RSS Feed

Valdemarius

Що читаєте?

Оцінити запис
Сам собі творець. Перший тип творця це - Творець який думає що він творець, він впевнений у своєму дарові. Він присвоїв собі цей титул та свято вірить у його правдивість. Він дуже любить та поважає свій досвід та знаходить виправдання цій повазі у авторитетних для себе джерелах. Такі творці не думають про творіння, воно твориться з задумом і змістом яке вибудовується по ходу творіння. Вони настільки люблять себе та свій хист, що щоб у них не вийшло в результаті їхнього процесу творіння вже завідомо вважається ними самими -достойним творінням.
Такі творці творять з метою підтвердити собі власну здатність творити, їхній приціл уваги та любові наведений на себе, їх легко впізнати по ранимості на рахунок їхньої творчості. Вони часто шукають собі подібних, щоб підтримувати один одного у своїй вищій природі творця.
Такі творці цінять результати свого творіння і процес творіння для них лише дорога до результату яку вони з кожним разом хочуть пройти все швидше. Творіння таких творців не мають душ, вони створені без задуму та уваги у них нема світла мрії творця. Навіть якщо це дуже гарне творіння виконано завдяки досконалій техніці та знанням творця воно не є живим Творець дав йому красиве оформлення, прекрасні кольори і техніки.. але він не дав йому душі, у ньому є все, крім життя.

Творці на замовлення. Це тип творців це ті які творять для інших, хтось колись давно їм сказав що у них дар творити. В результаті вони повірили в свою силу творця за рахунок авторитетності інших. Такий творець творить своє творіння з думкою про інших.
З думкою про авторитетів які надали йому цей титул Творця. Такі творці легко впірнаються по здатності творити на замовлення та копіювати свої творіння по мірі попиту на них, вони вкладають туди не свою енергію. Причиною творення цих творінь є є потреби інших. В результаті виходить творіння з душею інших, а творець виступає як посередник який інтерпретує своє бачення потреб інших, та спотворює це творіння через призму свого розуміння, часто до жахливого стану.
Творіння з такою душею не здатне на життя, у ньому завжди чується щось мертве та німе. Це можна відчути потримавши оригінал а потім копію з нього. Копія це завжди копія навіть якщо вона гарніша за оригінал.

Творці донори. Третій вид творців які використовують себе як грунт для свого творіння. Не вони творять творіння, а творіння творить їх, поселяється у їхній сутності та починає проростати у них всередині з часом даючи розуміння яке можна викласти назовні. Це творці які не мали мети бути творцями, вони наче вагітні виношували пліт свого творіння.
Творіння обрало їх, а не вони його. Вони люблять це творіння, вони розуміють і поважають його.
Перенесення цього творіння з безмежного світу творінь у світ реальності стає змістом життя творця. Вони гарно та обережно виношують своє творіння.
Ці творці слідкують за кожним моментом процесу творіння та відчувають гармонію та співзвучність з ним.
Їхня увага постійно спрямована на те щоб форма та стан творіння не деформувались при переході у світ реальності. Вони всією душею хочуть відтворити його у реальний світ у такому вигляді як вони відчували у себе всередині.
Як можна якісніший переніс свого творіння з невідомого виміру у вимір реальності - стає змістом їхнього існування. Їхне відношення до своїх творінь нагадує відношення матері до дитини, яка любить її якою б вона не була і щоб не витворяла. Ці творці творять не по власній ініціативі, вони є лише донорами для своїх творінь і виступають у якості моста між різними вимірами.
Такий творець не піддається на критику, як себе так і свого творіння. Йому не потрібне визнання та розуміння інших. Він отримує задоволення від самого процесу творення значно більше ніж від результату. Він часто навмисне затягує з результатом, щоб отримати як можна більше задоволення від можливості творити. Цього творця легко впізнати по світлу «німої любові» яке йде від нього під час творіння.
Творці привиди. Є ще один творців, це несвідомі творці, вони творять самі того не розуміючи. Вони насолоджуються процесом свого творіння, але вони не думають про нього, вони навіть не знають що в результаті їхніх дій створиться щось унікальне та неповторне творіння.
Їхні творіння можуть бути прекрасними. Інші можуть побачити в них зміст та цікавість, яка буде копіюватись в подальшому.
Кожен з нас часто буває таким творцем. Прикладів такого творіння безліч. Наприклад коли у сонячний зимовий день ми ідемо по снігу, у нас гарний настрій, весело підтанцьовуючи під тихеньку музику німої любові, і ми не думаємо про те що відбувається у реальному світі, ми насолоджуємось власним задоволенням від самого процесу танцювання по снігу.
Якщо через якийсь час відволіктись і подивитись на то місце де ми пройшли можна помітити дивне творіння, форми та образи на снігу, їхні лінії та форми. Якщо прислухатись до тих слідів то можна відчути енергію «німої любові», по слідах відчувається що ці сліди зробила щаслива людина. Вони немов шлейф який залишає пособі комета, в них чується енергія та світло того хто їх зробив.

Кожна жива істота в цьому світі живе для того щоб отримувати задоволення, задоволення безкінечно різної форми та вигляду. Кожен з нас обирає що є задоволенням для себе. У кожного з нас своя унікальна індивідуальна палітра фарб яку нам дала ця реальність і ми використовуємо її для того щоб намалювати свою картину свого ідеального світу.
Комусь з нас попалось не найкраще полотно для своєї картини у вигляді складного середовища для життя, бідної сімї, агресивного середовища, нерозуміючих нас батьків.
У когось це маленький пом’ятий шматочок паперу у вигляді його кволого здоров’я та короткого життя, у когось величезний ватман відмінної якості. Хтось має шикарні пензлі та його вчать техніці малювання визнані майстри, комусь повезло менше і йому приходиться малювати паличкою яку він підняв з підлоги.
В будь якому випадку, творіння шедевру не залежить від цих обставин. Маючи гарні умови та гарні матеріали твориться гарна річ але вона не буде шедевром, вона буде просто – гарна річ.
Шедевр - це річ наділена душею, душею яку їй дав творець слухаючи музику яку йому наспівувала німа любов.
Можна створити те, що інші назвуть красою, можна створити те - що сам назвеш красою, а можна викласти на ззовні те що живе всередині тебе. Іноді на клаптику паперу можна видати стільки змісту та краси що жодна картина вищого ґатунку та майстерності не буде відображати і малої долі цього світла.
Те, що ми намалюємо на аркуші свого життя і буде нашим творінням. Ми можемо вибирати жанр та стиль, які кольори використати з широкої палітри.
Ми маємо право вибрати - чи це буде малюнок, чи формула, чи просто кілька слів. Ми малюємо свою картину протягом всього свого життя. Хтось не встигає домалювати та залишає своє творіння напів-готовим. Деякі навіть не починають нічого творити, переносячи початок роботи з дня на день, чекаючи поки прийде натхнення. Багато хто копіює твори тих хто поруч, вони ведуть себе наче школяр який підглядає у зошит до сусіда.
Категорії
Загальна

Коментарі

  1. ambertan's Avatar
    а як щодо того, що кожному з нас попадається однаково велике якісне полотно? бідність , злість, нестача- це тотожність багатству-зухвальству-одинокості.. просто кожен малює по тому полотні фарбами, що сам творить; в одних- ті фарби якісні, густі, різнобарвні, а інші просто їх розводять- лінню, "обставинами , що проти тебе"- тому картина нечітка, швидко вицвітає;
    а ще, важливий чинник- вік, кожен вік по своєму бачить, колористика тут дуже важлива наука))
  2. Valdemarius's Avatar
    а як щодо того, що кожному з нас попадається однаково велике якісне полотно?
    ага, особливо тим у кого вроджені вади по здоровлю або психіці.... доре якшо взагалі є на чому малювати І саме прикро коли в людини є бажанян творити і вона фізіологічно на це нездатна.... скільки таких травмованих душ ходить серед нас... я іноді бачу таке на тих шоу шо таланти шукають чи там виступи різні... до сліз боляче...

    а ще, важливий чинник- вік, кожен вік по своєму бачить, колористика тут дуже важлива наука))
    цікаво... мислити про творіння в майбутньому часі... це мабудь норма...
    Чому не подумати про сам процес творіння, хіба не байдуже що з ним буде після того як воно створиться.... насправдіу нас є приклади, ми творимо своїх ітей і своє оточення щосекунди , і замісто того шоб робии це тут і тепер ми думаєм про вицвітання фарб в песпективі.... а перспектива насправді тільки одна і без варіантів.. МИ ВСІ ПОМРЕМ... я десь так бачу цю тему "вицвітання"...
    Задоволення має бути від процесу творіння, коли картина завершена і пішла по руках або стоїть в кутку з іншими картинами вона приречена на вмирання, точніше вона вже мертва бо вона ЗАВЕРШЕНА.
  3. Valdemarius's Avatar
    приємно бачити що мій текст можуть сприймати з різних ракурсів.. для мене основне шоб він не виглядав як втирання або повчання...
  4. ambertan's Avatar
    цікаво... мислити про творіння в майбутньому часі... це мабудь норма... - я мала на увазі, що в 20 років-сприйняття є максималізоване, є мало "залежних" від тебе людей, речей і т.д., а в 30-ти відповідаєш за інших, і думати, мислити, творити, можна переважно, роблячи пару кроків наперед; тут неможливо вичерпати себе повністю- взяти і згоріти(скористувати все полотно, всіфарби, створити шедевр)- бо процес творення цього потребував((, це напівтворець якогось там типу, який творить не всупереч.., а заради