Львів прощається з героями: Саламаха, Юркевич та Цап

Церемонія прощання у Львові: дата, час та місце

На світанку карколомних подій нашої історії кожний день нагадує нам про рішучість тих, хто віддав себе на захист Батьківщини. У п'ятницю, 24 липня, місто Львів відкриває свої серця, щоб вшанувати пам'ять трьох невтомних захисників — Степана Саламахи, Андрія Юркевича та Ігоря Цапа, які на фронті розумілися не на словах, а на делах.

Чинопослідовність траурної церемонії починається точно об 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Це священне місце, де у тиші молитви прозвучать слова прощання та подяки воїнам.

Громадська церемонія на площі Ринок

Після служби божественної, орієнтовно о 11:30, весь Львів запрошується на загальноміську церемонію прощання на площі Ринок. Мерія міста закликає всіх львівян та гостей долучитися до цього скорботного моменту. У цей день рекомендується утримуватися від розважальних заходів і святкувань — час для медитації і вшанування подвигу.

Заключне поховання героїв відбудеться на Личаківському кладовищі, поле почесних поховань № 87 (вул. Пасічна), де спочивають найвидатніші сини України.

Степан Саламаха: патріот з душею художника

Степан Саламаха «Бандера» (27.09.1982 — 15.06.2025) розпочав своє життя у селі Підзвіринець Львівської області. Вихованець місцевої школи, пізніше він обрав професію техніка-еколога, здобуваючи знання у Львівському фаховому коледжі.

У цивільному житті Степан реалізував себе як ландшафтний дизайнер, приносячи красу у приватні проекти різних підприємств. Однак головною його характеристикою були щирість, відповідальність, розум і любов до вільної Батьківщини.

• Захоплювався футболом та риболовлею
• Любив читати поетичні збірки та історичну літературу
• У прямому та переносному сенсі дихав волею й патріотизмом

Із початком агресії 2022 року, не коливаючись, став на захист територіальної цілісності України. Служив у 37-й окремій бригаді морської піхоти, захищаючи південні рубежі на Херсонщині та Миколаївщині, згодом перейшовши на Донецький напрямок до 33-ї механізованої бригади.

Його вислугу та мужність визнано медаллю «Ветеран війни». Залишилися батьки, брат, сестра та їхні родини.

Андрій Юркевич: людина щедра серцем

Андрій Юркевич (05.12.1994 — 25.09.2024) був справжнім львівянином, вихованцем міської школи-інтернату. Професійну освіту він здобув у львівському професійно-технічному училищі, обравши будівництво як своє ремесло.

Люди, які знали Андрія, описували його як істинно щедру, справедливу та щиру людину. Йому були властиві впевненість у собі, турботливість до оточуючих та товариськість, яка робила його душею компанії.

Гарне почуття гумору та комунікабельність робили його улюбленцем у будь-якому колі

• Футбол — його страсть на полях та у вільний час
• Відпочинок з друзями і рідними на природі було для нього святом
• Сім'я (дружина та донька) — найбільша скарбниця

У 2024 році Андрій, без вагань, вирішив захищати Україну від російської окупації. Служив у 67-й окремій механізованій бригаді, стоячи на Луганському напрямку й захищаючи живі рубежі України на сході. Залишилися його дружина та мала донька, які ніколи не забудуть його жертву.

Ігор Цап: любив дітей і свою родину

Ігор Цап (02.05.1980 — 28.12.2025) — уродженець Львова, випускник школи № 73. Професійну освіту здобув за спеціальністю складальника верху взуття у Львівському професійному коледжі індустрії краси та моди.

Після навчання він працював за здобутою спеціальністю, згодом перейшовши до деревообробної сфери. Але в душі Ігор залишався простою, доброю та щирою людиною, для якої найбільшою цінністю була сім'я.

Життя в цивільності та подвиг на фронті

Ігор обожнював дітей і з задоволенням проводив вільний час біля екрану, перейматися яскравими кінофільмами. Однак коли вторгнення почалося, він зрозумів, що справедливість й честь важливіші за зручність.

У 2024-му році герой вступив до лав захисників України, служачи у 155-й окремій механізованій бригаді імені Анни Київської. На Донецькому напрямку він стояв стійкою стіною проти агресора.

Залишилися його батьки, дружина, син, донька, бабуся та розширена родина, які носитимуть у серцях вечну пам'ять про його мужність і самопожертву.

Як львівяни можуть відбути честь героям

Церемонія прощання у 2026 році залишає для кожного мешканця Львова можливість висловити глибоку шану тим, хто пожертвував усім. Приїзд на площу Ринок — це не лише громадський обов'язок, а й емоційна потреба міста вшанувати справедливість.

1. Зберіть у памяті образи цих героїв — їхні улюблені заняття, їхні сім'ї, їхній внесок
2. Поділіться інформацією про церемонію з близькими й друзями
3. Залишіть квіти, запаліть свічу на честь захисників
4. У тишині помолітесь за їхні душі й за здоров'я родин, що залишилися

Відмовимося від розваг у цей день

Мерія міста звертається до кожного львівянина з проханням — 24 липня скасуйте розважальні заходи, святкування й вечірки. Цей день має виключно трагічний і шанобливий характер. Тиша, молитва й спільна скорбота — вот стовпи, на яких зводиться справжня пошана до героїв.

Коли ми в один момент збираємся разом для вшанування павших, ми виявляємо єдність нації та силу її духу

Усі деталі похорону визначені з урахуванням традицій, які освячуються часом і страданням нашого народу. Гарнізонний храм, площа Ринок і Личаківське кладовище стають свідками нашої колективної пам'яті.

Висновок: пам'ять як форма бойової дії

Степан, Андрій та Ігор сьогодні не з нами, але їхні імена залишатимуться у серцях тисяч людей. Кожна сім'я, яка страждає від втрати близької людини на полях битви, вповні розуміє вагу цієї церемонії.

Навіщо ми збираємось 24 липня? Щоб вказати на те, що справедливість і героїзм мають обличчя. Щоб показати, що їхня пожертва не минула без уваги. Щоб дітям майбутніх поколінь було відомо, хто вони були.

Львів чекає на вас 24 липня о 11:00. Приходьте, щоб почути останнє слово про тих, хто віддав усе задля нас.