Львів прощається з чотирма захисниками України 21 серпня

Церемонія прощання у Львові: коли й де відбудеться

У п'ятницю, 21 серпня 2026 року, Львів вшанує пам'ять чотирьох воїнів, які присвятили своє життя оборові України від російської агресії. Це мужні люди, які служили в різних військових формуваннях і не повернулися з полів боїв живими.

Міська влада закликає львів'ян долучитися до церемонії прощання та утримуватися від розважальних заходів і святкувань цього дня — час для вшанування, а не святкування.

Графік проведення обрядів

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Це духовна частина прощання, під час якої будуть виголошені молитви та слова на честь загиблих.

Після цього, орієнтовно о 11:30, на площі Ринок розпочнеться загальноміська церемонія прощання. Це буде можливість для усіх львів'ян віддати честь героям.

Місця поховання захисників

Кожен із воїнів буде похований на різних кладовищах міста відповідно до побажань рідних:

• Михайло Пугарський — Личаківське кладовище, поле почесних поховань №87 (вул. Пасічна)
• Тарас Арабський — Голосківське кладовище, поле №34-В
• Євгеній Гарабач — Голосківське кладовище, поле №34-В
• Володимир Василюк — Сокільницьке кладовище

Михайло Пугарський: доля молодого патріота

Львів'янин, народжений 18 жовтня 1994 року, виріс у школі №22 імені Василя Стефаника. Михайло був всебічно розвиненою людиною — навчався у професійному коледжі ресторанного бізнесу, займався боксом та дзюдо, любив риболовлю й активний відпочинок на природі.

Коли російські окупанти розпочали повномасштабне вторгнення, Михайло не вагався — став на захист Батьківщини. Служив у 27-й Печерській бригаді Національної гвардії України на Донецькому напрямку, а пізніше у 4-й бригаді оперативного призначення «Рубіж».

Його звитяжність була відзначена нагрудним знаком «За доблесну службу» та медаллю «Ветеран війни». Рідні описують його як доброго, мужнього й товариського хлопця, справжнього патріота України.

Тарас Арабський: мирна душа на захисті миру

Народжений 9 березня 1972 року, Тарас був вихованцем ліцею №81 імені Петра Сагайдачного. Людина спокійна й миролюбна, він працював апаратником у фармацевтичній компанії й захоплювався горами та українською музикою.

Проте коли дійшло до захисту України, Тарас не залишився осторонь. У 2014 році приєднався до підрозділу Сил територіальної оборони, а з 2026 року служив у Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота.

Це був святий, щирий і віруючий чоловік, чия натура була сповнена патріотизму. У нього залишилися сестра, племінники та близька родина.

Володимир Василюк: ветеран з життєвою мудрістю

«Турист» — так його называли близькі. Уродженець міста Корсунь-Шевченківський, народжений 5 квітня 1969 року, він здобув освіту в Хмельницькому артилерійському командному училищі та Національному університеті оборони України.

Володимир був активною, щедрою й надійною людиною. На початку повномасштабного вторгнення він одним із перших долучився до формування територіальної оборони Львова. Служив у 125-й та 158-й механізованих бригадах, захищаючи територіальну цілісність України на кількох напрямках:

• Південно-Слобожанський напрямок
• Донецький напрямок
• Північно-Слобожанський напрямок
• Запорізький напрямок
• Дніпропетровський напрямок

Його внесок у перемогу України був значним — він нагороджений низкою престижних відзнак, зокрема медаллю «Захиснику Вітчизни», нагрудним знаком Головнокомандувача за взірцевість у військовій службі та Козацьким хрестом. Володимир залишив по собі дітей, внуків і сім'ю, яка носитиме його пам'ять.

Євгеній Гарабач: душа компанії на полі бою

Народжений 14 січня 1981 року у Херсоні, Євгеній здобув освіту у поліграфічному фаховому коледжі та працював директором у медіа-компанії. Це був веселий, привітний чоловік, у якого був талант об'єднувати людей навколо себе.

Євгеній захоплювався кулінарією, особливо любив готувати кондитерські вироби, цікавився політикою й суспільними подіями. Проте коли настала крайня необхідність, він призабув про спокій і став захищати Батьківщину у складі 125-ї важкої механізованої бригади на Донецькому та Луганському напрямках.

За свою службу був нагороджений медаллю «За поранення» та медаллю «Ветеран війни». У Євгенія залишилися дружина, двоє синів, батько та сестра.

Як вшанувати пам'ять героїв

На знак поваги та скорботи, мерія закликає містян:

1. Утримуватися від розважальних заходів і святкувань 21 серпня
2. Долучитися до церемонії прощання на площі Ринок
3. Відвідати обряд у Гарнізонному храмі о 11:00
4. Виявити гідність і повагу до волелюбних воїнів

Ці чотири воїни — чотири доли, чотири смисли життя, усі спрямовані на одну ціль: захист України та її свободи. Їхня жертва не буде забута.

Львів завжди пам'ятатиме мужність цих людей, які не пожалкували світу заради послань до рідних, заради України, заради будущого, в якому будуть жити їхні діти й внуки.

Важливо знати про похоронні обряди в Україні

Державна церемонія поховання військовослужбовців — це особливий ритуал, який відображає значимість їхнього внеску в оборону країни. Такі церемонії проводяться з честю та достоїнством, із залученням громадськості, військових формувань та органів місцевої влади.

Чини у храмах мають духовне значення, а загальноміські церемонії наголошують на тому, що загиблі захисники — герої не лише для своїх рідних, але й для всього народу.