Останні почесті для дев'яти захисників України
Смерть на полі брані — це найвища ціна, яку платять бійці за свободу своєї держави. 21 липня 2026 року Львівщина проведе в останню путь дев'ять воїнів, які присвятили своє життя захисту України. Кожна з цих осіб мала власну історію мужності, служби й самопожертви на різних фронтах повномасштабної війни.
Вшанування полеглих — це не лише обов'язок перед ними, а й признання їхнього вклад у боротьбу за суверенітет нашої держави.
Герої, які служили на передовій
Віталій Куцик: боєвий медик зі Старосамбірщини
Уродженець села Торчиновичі Старосамбірської громади Віталій Куцик присвятив себе службі в медичних підрозділах. Він обіймав посаду бойового медика у складі 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А5001. Довгий час він числився в списках безвісно зниклих. Згідно встановленої інформації, цей захисник загинув 30 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Солоне на Донеччині. Його подвиг — приклад самовідданості медичного персоналу на передовій.
Олег Слепокура: десантник з орденами
Уродженець міста Белз долучився до збройних сил із перших днів повномасштабного вторгнення. Олег Слепокура служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, виконуючи бойові завдання на Дніпропетровському, Південно-Слобожанському, Північно-Слобожанському напрямках та на Курщині. За мужність і самовідданість він був нагороджений:
- Орденами «За мужність» II та III ступенів
- Відзнакою «За оборону України»
- Золотим Хрестом від Головнокомандувача ЗСУ
- Медаллю «Ветеран війни»
Цей воїн став одним із символів героїзму нашої артилерійської гвардії. 19 червня він поліг у бою.
Андрій Пирч: артилерист на прізвисько «Доктор»
Львів'янин Андрій Пирч, відомий під бойовим прізвиськом «Доктор», вступив до лав ЗСУ на початку повномасштабної агресії. Він служив у 45-ій окремій артилерійській бригаді імені генерала Мирона Тарнавського, виконуючи критичні завдання на Запорізькому й Донецькому напрямках. За професійність та приклад служби отримав:
- Нагрудний знак Міністерства оборони «Знак пошани»
- Відзнаку начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі»
- Медаль «Ветеран війни»
Воїн став в останній путь 24 травня.
Бійці прикордонних служб і різних формувань
Олег Харкевич: десантник з Львова
Олег Харкевич — ще один представник 80-ї Галицької бригади, що воював на Донецькому напрямку. Він был нагороджений медаллю «Ветеран війни» за сумлінну службу. Полеглий 2 липня.
Олексій Бондарчук: жовківчанин, який боровся із ранами
Жовківчанин Олексій Бондарчук служив у складі 24-ої окремої механізованої бригади. Будучи поранений під час операцій, він не полишив своєї посади й продовжив боротьбу. На жаль, організм не витримав навантажень. 17 липня 2026 року, під час лікування в Краматорську, серце сорокасемилітнього захисника зупинилось. Його смерть не менш героїчна, ніж смерть на полі брані.
Андрій Батицький: прикордонник і навідник
Житель села Малнів Яворівського району молодший сержант Андрій Батицький служив у прикордонній службі, обіймаючи посаду навідника протитанкового ракетного комплексу. Його військовий досвід був цінним для 3-зв'язків прикордонної комендатури швидкого реагування. Захисник загинув 27 червня 2025 року біля населеного пункту Біла Гора на Донеччині.
Любомир Лапей: боєць із Славської громади
Любомир Лапей був уродженцем села Ялинкувате Славської громади. Молодий 35-річний воїн отримав поранення під час боюв, але охоче повернув у строй. 14 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Слов'янська він загинув від вогню противника на Донеччині.
Герої розпорядженої територіальної оборони
Юліан Сосновський: від 129-ї до Національної гвардії
Юліан Сосновський — уродженець Новояворівська, що проживав у селі Старичі. Він розпочав службу в армії ще восени 2022 року в складі 129-ї окремої бригади територіальної оборони. Отримавши поранення, воїн не припинив боротьбу, а перейшов до лав Національної гвардії України, служачи в 14-й бригаді оперативного призначення «Червона калина». З серпня 2025 року він числився безвісно зниклим. 14 серпня 2025 року поблизу села Новоекономічне на Донеччині 27-річний героїнець загинув.
Андрій Кацюба: оператор дронів зі Львівщини
Андрій Кацюба походив з села Острів Рудківської громади Самбірського району. Він обіймав посаду оператора безпілотних літальних апаратів в штурмовому батальйоні однієї з військових частин. Робота дроністів вимагає особливої концентрації та бойовідлаченості. 12 липня захисник загинув поблизу населеного пункту Малокатеринівка на Запоріжжі, виконуючи критичні розвідувально-вогневі завдання.
Як увічнюють пам'ять героїв
Вшанування полеглих воїнів — це більше, ніж церемоніал. Це спосіб дати їхнім родинам, товаришам по зброї й всьому суспільству можливість гідно попрощатися з людьми, які пожертвували найцінніше. На Львівщині проводяться офіційні церемонії похорону з військовими почестями, молитвами та спогадами про кожного героя.
Коли ми вшановуємо полеглих, ми приносимо обіцянку продовжити їхню справу — боротьбу за вільну й незалежну Україну.
Важливість усвідомлення жертви
Кожна з цих дев'яти осіб мала сім'ю, друзів, мрії й плани. Багатьох нагороджено за мужність і верність присязі. Вони служили на різних напрямках — від Курщини до Запоріжжя, від Дніпропетровщини до Донецької області. Деякі із них воювали протягом чотирьох років, деякі — всього кілька місяців. Але всі вони заслуговують на пам'ять.
Національне вшанування таких воїнів не повинне обмежуватися однією днем у липні. Це повинна бути постійна діяльність спільноти, яка забезпечує, що жертви не будуть забуті.
Що можна зробити на честь героїв
Вшанування полеглих можна проявити по-різному:
- Участь у офіційних церемоніях похорону та помин поминальних заходів
- Підтримка родин загиблих матеріально й морально
- Розповсюджування знань про їхній подвиг серед молоді
- Пожертви на благодійні фонди підтримки сімей героїв
- Волонтерство на користь ветеранів та вдів
- Збереження історій їхніх життів для наступних поколінь
Висновок: Пам'ять як обов'язок
21 липня 2026 року Львівщина скорботить разом зі своїми героями. Але скорбота — це тільки один аспект. Вшанування — це також обов'язок перед теми, хто пожертвував собою. Кожен із дев'яти полеглих залишив неподільний слід у történії нашої боротьби за свободу. їхні імена й подвиги мають бути вулицями наших міст, назвами шкіл і військових частин, інтеграціями у колективну пам'ять українського народу.
Безмірна подяка всім, хто став в останню путь у захисті України. Вічна вам слава!
Часті запитання
Коли відбудеться вшанування дев'яти героїв на Львівщині?
Офіційне вшанування та похорон дев'яти полеглих воїнів відбудеться 21 липня 2026 року на території Львівської області. Точна програма церемоній координується обласною військовою адміністрацією.
Які напрямки фронту захищали ці воїни?
Герої служили на різних критичних напрямках: Донецькому, Запорізькому, Дніпропетровському, Південно-Слобожанському, Північно-Слобожанському напрямках та на Курщині. Вони представляли різні види військ — десантно-штурмові підрозділи, артилерію, прикордонні служби та операторів БПЛА.
Як можна виразити скорботу й підтримку родинам загиблих?
Можна взяти участь у спеціальних церемоніях вшанування, звернутися до благодійних організацій, що допомагають сім'ям героїв, або надати волонтерську допомогу. Багато регіональних центрів соціального забезпечення мають програми підтримки вдів і дітей загиблих.
Чи були ці воїни нагороджені за свою службу?
Так, багатьох із них було нагороджено офіційними відзнаками. Зокрема, Олег Слепокура отримав ордени «За мужність» та спеціальні медалі, Андрій Пирч — «Знак пошани» від Міністерства оборони. Більшість отримали медаль «Ветеран війни».
Як довго служили ці герої?
Тривалість служби варіювалася. Деякі, як Юліан Сосновський і Олег Слепокура, служили з самого початку повномасштабної агресії (2022 року), акумулюючи чотирьохрічний бойовий досвід. Інші служили менше часу, але завжди з максимальною самовідданістю.
Де можна дізнатися докладніше про подвиг кожного з цих воїнів?
Інформацію про полеглих героїв можна знайти в офіційних повідомленнях Львівської обласної військової адміністрації, в регіональних засобах масової інформації та на офіційних сайтах військових формувань, до яких вони належали. Вшанування та спогади часто публікуються в місцевих медіа.