Переможці конкурсу журналістських робіт Львівщини 2026: імена та заголовки

П'ятий конкурс журналістських робіт на Львівщині: рекорд кількості матеріалів

Галерея сучасного мистецтва стала місцем урочистого нагородження авторів найкращих журналістських матеріалів про героїв, захисників і ветеранів. П'ятий по порядку конкурс імені видатного журналіста та громадського діяча встановив історичний рекорд: на конкурс надійшло 91 медіаматеріал з різних медіазасобів Львівської області. Це найбільший показник за всю історію проведення змагання.

Кількість робіт зросла значно порівняно з першим року проведення конкурсу у 2022 році, коли редакції та автори подали лише 85 матеріалів. Зростання участі свідчить про посилену увагу журналістичного середовища до документування історій про мужність, жертовність і внесок громадян у справу захисту держави.

Як змінювався конкурс: від ідеї до рекордного призового фонду

Перший конкурс діяльності мав скромний бюджет у 100 тисяч гривень, а переможців визначали всього двох. З кожним роком організатори розширювали масштаби: збільшували призовий фонд, додавали номінації, привертали більше уваги до якості матеріалів про складні, болючі для суспільства теми.

У 2026 році загальний призовий фонд сягнув 500 тисяч гривень – грандіозний стрибок, що відображає пріоритет якісної журналістики і потребу висвітлювати нелегкі історії добре й правдиво. Таке фінансування дозволяє залучати не лише професіоналів, а й мотивує авторів з інших регіонів і навіть країни.

Чотири номінації конкурсу: яким напрямам медіа посвячено змагання

Конкурсна комісія оцінювала матеріали за наступними напрямами:

• Текстовий матеріал у онлайн-медіа – статті, розслідування, інтерв'ю на сайтах видань і новинних платформах;
• Матеріал у друкованому медіа – публікації у газетах і журналах;
• Відеоматеріал – сюжети у телеефірі та онлайн-каналах;
• Аудіоматеріал – програми на радіостанціях, подкасти й звукові репортажі.

У кожній номінації визначили двох переможців: автора першого місця, який отримав 60 тисяч гривень, та автора другого місця з премією 40 тисяч гривень. Такий розподіл дозволив підтримати більше авторів на науковій основі, але все ж визнати кращих в кожній категорії.

Гран-прі – найвище признання для журналістки Тетяни Ушакової

Окремо конкурсна комісія обрала роботу, яка отримала найбільшу кількість балів серед всіх матеріалів конкурсу, незалежно від номінації. Цей титул гран-прі і супроводжується найбільшою грошовою нагородою – 100 тисяч гривень.

У цьому році честь вручення гран-прі отримала Тетяна Ушакова за портретний матеріал про судинного хірурга і ветерана. Заголовок роботи красномовно характеризує її зміст: авторка розповіла про непомітний щодня подвиг, про те, як один лікар дарує надію і повертає до повноцінного життя багатьох людей, постраждалих від військових дій.

Портретна журналістика – це мистецтво розповісти про звичайну людину так, щоб читач побачив у ній героя, розумів її вибір і значення для суспільства.

Номінація «Онлайн-медіа»: два матеріали про лікарів на передовій

Першу позицію в категорії текстових матеріалів онлайн-видань здобула Маріанна Попович своєю роботою про анестезіолога, який врятував десятки життів у лікувально-профілактичному закладі поблизу лінії фронту. Журналістка мистецьки змалювала героїзм не гучний, а внутрішній – той, що проявляється в щоденній самовідданій праці.

Друге місце дісталося Наталії Бельзецькій за матеріал, присвячений пам'яті комбрига – людини, яка віддала своє життя за Україну. Авторка дала голос родичам і близьким, дозволила їм поділитися спогадами і болем утрати, що, безумовно, є найскладнішим жанром для журналіста.

Номінація друкованих медіа: громадянський подвиг і любов сильніша за войну

Категорія матеріалів у газетах і журналах показала, що журналістика на папері не втратила актуальності у цифровий час. Роман Скочиляс переміг з інтерв'ю-декларацією, в якому боєць розповів про своє розуміння захисту Батьківщини и свою готовність стояти на чаті.

Друге місце отримала Марія Кузьмин за історію про жінку, яка втратила коханого у цій війні, але знайшла в собі силу продовжувати жити і діяти. Такі матеріали втілюють сповідь духу народу, доказ того, що біль не гасить волю.

Номінація відеоматеріалів: два портрети краю і смутку

У категорії видеосюжетів телеканалів та інтернет-платформ найвищий дбал заслужила Мар'яна П'єцух розповіддю про один із найсумніших показників останніх років – переповненість військового цвинтаря. Роботу зняту з глибоким поважанням до загиблих і їхніх сімей.

Юлія Порціна посіла другу сходинку за проект, в якому кожен епізод присвячений одному імені, одній історії: «Війна має імена». Такий підхід персоналізує конфлікт, нагадує глядачам, що за цифрами у новинах стоять реальні люди з їхніми мріями, планами і улюбленими страхами.

Номінація аудіоматеріалів: голос свідчення у радіоефірі

Остання, але не менш значуща номінація охоплює програми, прямі ефіри на радіостанціях і подібні аудіоформати. Ірина Голубко отримала перший приз за серію матеріалів про адаптацію ветеранів через спорт – сюжет, який показує альтернативні шляхи реабілітації. Звуковий супровід програми вдалось змонтовано дуже проникливо.

Друге місце дісталося Марії Табак за пропавший матеріал, який стане вічною пам'яттю про однієї з постраждалих. Назва його містить у собі метафору – «тихий дзвін пам'яті» – звук, що лунає через мовчання.

Принципи Тараса Матвіїва: чому конкурс названий його іменем

Выбір імені конкурсу не випадковий. Журналіст, громадський діяч і Герой України, чиїм ім'ям названо змагання, залишив у своїх словах і діяльності невичерпне джерело натхнення:

«Пишу, бо маю обов'язок. Перед совістю і людьми, яких поважаю».

Ці слова стали лейтмотивом конкурсу. Організатори мають за мету підтримати саме ту журналістику, яка дотримується трьох принципів: говорити правду, не стояти осторонь і брати на себе відповідальність. Саме такі автори і були відібрані як переможці.

Навіщо потрібна якісна журналістика про війну і героїв

У часи масштабних інформаційних потоків важливо, щоб голос правди звучав чітко і впевнено. Журналістика про героїв, захисників і ветеранів служить кільком цілям одночасно:

1. Документує для історії свідчення тих, хто жив і жертвував;
2. Протистоїть дезінформації і фальсифікаціям;
3. Здіймає честь тим, чиї імена інакше могли б забути;
4. Мотивує нові покоління розуміти ціну свободи;
5. Зберігає пам'ять про полеглих Героїв.

Конкурс імені Тараса Матвіїва – це інститут, який виховує нове покоління журналістів у принципах честі, правдивості і мужності. Кожна робота переможців вносить важливий вклад у цей процес.

Зростання участі: від 85 до 91 матеріалу

Динаміка участі редакцій і авторів у конкурсі свідчить про підвищений інтерес до благородної мети. З першого року (85 робіт) до п'ятого року (91 робота) спостерігається позитивна тенденція. Хоча цифри здаються невеликі, вони постійні – це означає, що утворилася стійка спільнота журналістів, які розуміють важливість своєї ролі.

Можна припустити, що у наступних роках кількість матеріалів продовжить зростати, оскільки конкурс набув репутацію престижного й авторитетного форуму для журналістів регіону.

Рекомендації для журналістів, які плануються брати участь

Якщо ви журналіст і хочете спробувати свої сили на конкурсі:

• Обирайте глибокі, значущі для суспільства теми;
• Проводьте ґрунтовну роботу перед написанням/зйомкою – слухайте і розумійте своїх героїв;
• Передавайте їхні історії без спотворень і сентиментальності;
• Не забувайте про професійну рівень матеріалу – редагування, монтаж, звук;
• Пишіть/знімайте з переконанням, що це матеріал не тільки для сьогодні, а й для історії.

Перспективи конкурсу на наступні роки

З урахуванням зростаючого призового фонду і популярності конкурсу можна очікувати, що він продовжить розвиватися. Можливо, буде розширена географія учасників (не лише Львівщина), з'являтимуться нові номінації для видеоформатів (YouTube, TikTok) та подібних платформ.

Конкурс імені Тараса Матвіїва став важливою щорічною подією у культурному календарі регіону, а його переможці – авторитетними голосами у формуванні суспільної свідомості про героїзм і жертовність.