Львів попрощається з чотирма Героями: церемонія прощання 27 жовтня

Львів віддає честь чотирьом захисникам України

Львів готується до однієї з найзначніших та найбільш сумних церемоній — прощання з чотирма військовослужбовцями, які пожертвували своїм життям, обороняючи Україну від російської агресії. Міська влада закликає всіх львів'ян та гостей міста долучитися до цієї урочистої церемонії як знак поваги до пам'яті героїв та підтримки їхніх сімей. На час проведення заходу закликається утриматися від розважальних та святкових подій, виявляючи співчуття та стриманість.

Деталі церемонії прощання

Час та місце проведення

Офіційний чин похорону воїнів розпочнеться у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла о 11:00. Це святилище послужить місцем останньої молитви та прощання для рідних, друзів та побратимів загиблих героїв.

Після завершення релігійної обрядності, приблизно о 11:40, станеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Цей центральний майдан Львова традиційно стає місцем, де громада міста демонструє единість та пошану до тих, хто віддав найбільше за незалежність держави.

Місця поховання

Поховання будуть здійснені у двох місцях:

• Личаківське кладовище (поле почесних поховань №87, вул. Пасічна) — для двох військовослужбовців
• Голосківське кладовище (поле 34-В) — для двох інших героїв

Владислав Кочірка: архітектор з патріотичною душею

Владислав Кочірка (30.07.1997 — 19.01.2024) був львів'янином, який присвятив своє життя творчості та захисту Батьківщини. Він навчався у Львівській академічній гімназії при Національному університеті «Львівська політехніка», а згодом здобув спеціальну освіту у Львівському фаховому коледжі будівництва та архітектури.

Професійно реалізував себе у сфері архітектури та дизайну на приватних підприємствах. Рідні характеризують його як щиру, добру та милосердну людину, яка завжди була готова підтримати та підбадьорити оточуючих. Володислав цінував дружбу, був вірним побратимом та надійним помічником для всіх, хто його просив.

Захоплювався подорожами, любив досліджувати нові країни, пізнавати їхні історичні пам'ятки та культурні традиції. Особливо його цікавила історія українського козацтва та футбол. З початком повномасштабної російської агресії Владислав без коливань став на захист України, служачи у 103-й окремій бригаді територіальної оборони на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках.

У Владислава залишилися дружина, батьки, сестра та дідусь, якиє тепер несуть невимірний біль втрати.

В'ячеслав Адаманов: ІТ-фахівець та патріот

В'ячеслав Адаманов (07.10.1984 — 19.06.2024) був урожденцем Маріуполя і спеціалістом у сфері інформаційних технологій. Він здобув освіту у Приазовському державному технічному університеті та активно розробляв програмне забезпечення на всеукраїнському рівні.

Рідні описують його як відповідальну, честиву та патріотично налаштовану людину. В'ячеслав найбільше цінував час, проведений із сім'єю, особливо спільний відпочинок у селі Білосарайська Коса. Він був захоплювачем конструювання, моделювання та авіамоделювання.

Уже з 2014 року В'ячеслав присвячував свої професійні вміння розробці ІТ-проєктів для зміцнення обороноздатності України. У 2023 році повністю присвятив себе військовій службі у 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді, захищаючи суверенітет держави на Донецькому напрямку.

Залишилися дружина, троє синів та розширена родина, для яких його втрата є непоправною.

Андрій Левицький: фармацевт із мирною душею

Андрій Левицький (25.07.1972 — 26.10.2026) був львів'янином з медичною освітою. Спочатку навчався на фельдшера, а згодом здобув вищу освіту у Львівському національному медичному університеті імені Короля Данила за спеціальністю «Фармація». Працював фармацевтом у приватних закладах.

Близькі люди характеризують його як наполегливого, справедливого та життєрадісного чоловіка, який мав глибокі мрії та амбіції. Андрій захоплювався садівництвом, із любов'ю розводив троянди та дерева, цікавився історією та музикою.

У 2023 році він присвятив себе захисту Батьківщини, служачи у 241-му навчальному центрі Військово-Морських Сил на Миколаївському та Херсонському напрямках. Залишилися його дружина, дві доньки та близька родина.

Віталій Бешта: добра душа з почуттям справедливості

Віталій Бешта (28.06.1985 — 24.10.2026) був уродженцем міста Рожища Волинської області. Професійно працював менеджером із продажу та реалізації товарів. Люди, які його знали, згадують його як добру, щиру та чуйну людину з чудовим почуттям гумору.

Віталій завжди вмів підтримати розмову, вислухати та підбадьорити оточуючих. Він любив природу, дружні зустрічі, захоплювався грою в шахи та вивченням віршів, мав видатну пам'ять. Його вирізняли спокійний характер, неконфліктність та гостре почуття справедливості.

Найбільше Віталій цінував родину і був люблячим батьком двох дітей, турботливим братом та дядьком. У 2024 році став на захист України, служачи у 38-й окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного на Донецькому напрямку.

Залишилися син, донька, сестра, племінниця та інші близькі люди, які носитимуть його пам'ять у своїх серцях.

Як громада мінітує та вшановує героїв

"Суспільство, яке забуває своїх героїв, засуджує себе на втрату майбутнього. Пам'ять про пожертви є фундаментом незалежності та свободи."

Церемонії прощання в Україні — це не просто офіційні заходи, а вираження глибокої поваги громади. Вони утілюють національну єдність, демонструють, що жертви військовослужбовців не лишаються непоміченими та що пам'ять про них передаватиметься майбутнім поколінням.

Значення громадської участі

Залучення львів'ян та гостей міста до церемонії — це більше, ніж етикет. Це:

1. Вираження національної солідарності з тими, хто гинув на полях боїв
2. Підтримка родин загиблих, демонстрація що вони не самотні у горі
3. Память про ціну свободи, яку доводиться платити сотням людей
4. Мотивація сучасного та майбутнього поколінь до служіння Батьківщині

Як поминати героїв у подальшому

Поховання — це тільки перший крок пам'яті. Справжне вшанування героїв відбувається через:

• Навчання дітей про їхні імена та подвиги
• Участь у меморіальних заходах та днях памяті
• Допомога сім'ям загиблих через благодійні та державні програми
• Збереження їхніх історій в архівах та музеях

Кожен герой залишає частину своєї душі у сердцях тих, кого вони охороняли. Це спадок, який нескінченний у часі.

Закуска

Людям, які хочуть вшанувати пам'ять героїв, рекомендується прибути до Гарнізонного храму о 11:00 або на площу Ринок о 11:40. Це не займе багато часу, проте означатиме безмежно багато для рідних та близьких. У цей час утримайтесь від розважальних закликів та святкувань — нехай мовчання та молитва буде найбільшим вислідом почуття.