День поминання героїв на Львівщині
10 листопада 2026 року Львівська область переживає день глибокого скорботи — це дата, коли громада прощається з одинадцятьма загиблими українськими військовослужбовцями. Кожен із цих воїнів присвятив своє життя захисту держави, і їхня пам'ять залишається важливою для всього суспільства. Офіційна інформація про захисників надійшла від органів місцевої влади, що організовують церемонії поховання та поминальні заходи.
Портрети героїв, які віддали життя
Олександр Васильович — перший боєць із Сокаля
Уродженець Сокаля став одним із воїнів, які поповнили лави Збройних Сил України у жовтні 2023 року. Він служив у військовій частині прикордонного загону, що входить до складу Державної прикордонної служби. 6 листопада 2026 року Олександр Васильович за віком 43 років завершив своє боєве служіння, залишивши спадщину в серцях близьких.
Ілля Федашко — довгий шлях до останнього завдання
Вихідець із селища Ільковичі Сокальської громади приєднався до оборонців вже на пізнішому етапі повномасштабної агресії. Як розвідник, зобов'язаний виконувати небезпечні завдання, він потрапив у полон або безвісту. Довгий час сім'я не знала його долі, доки у вересні 2025 року не з'ясувалося, що він загинув біля Бердина в Курській області. Йому було 40 років.
Роман Скакун та його служба у складі 103 бригади
З Шептицького, Роман Скакун служив у 103 окремій бригаді територіальної оборони, де командував зенітним кулеметним відділенням. Це була відповідальна посада, адже захист від авіаударів вимагав постійної готовності й точних дій. 1 листопада він загинув на Сумщині, виконуючи службові обов'язки.
Микола Гребович — кровь не втрачена даремно
Уродженець села Козьова два роки перебував у статусі зниклого безвісти. Як пізніше стало відомо, 15 листопада 2024 року він загинув під час бойового завдання в Донецькій області. Боєць чекав розгляду справи та визнання статусу, проте його доля виявилася трагічною. Захисникові було 49 років, і кожен день без відомостей про нього був тяжким випробуванням для рідних.
Роман Товкач — стрілець з Жидачева
Уродженець Жидачева служив стрільцем-помічником гранатометника у складі 90 аеромобільного батальйону імені Героя України. Одна з найнебезпечніших посад на лінії фронту вимагала від нього максимальної мужності й концентрації. Тривалий час його вважали зниклим без вісти, доки в січні 2025 року не підтвердилася найгірша вістка. Йому було всього 26 років.
Василь Луцишин — боєць, що приєднався пізно
Житель села Устя у складі Миколаївської громади вступив до лав оборонців лише у травні 2025 року. На жаль, його служба тривала непалий. Близько двох місяців боєць виконував завдання у Донецькій області, поки в серпні не загинув 2026 року біля Дружківки. Йому було 52 роки — син, котрий захотів захистити Батьківщину у найвідповідальніший час.
Василь Гузь — сапер із досвідом Операції об'єднаних сил
Народився у селі Лешнів на Золочівщині. Василь брав участь у Антитерористичній операції та Операції об'єднаних сил, а потім повернувся на фронт з перших днів повномасштабної агресії. Служив водієм-сапером у 24 механізованій бригаді імені короля Данила. Роботи щодо розмінування — це робота, що потребує неймовірного спокою та сконцентрованості. 3 листопада 2026 року Василь Гузь, якому було 38 років, виконав своє останнє завдання біля Клинового в Донецькій області.
Андрій Сколоздра — захисник із Львова
Уродженець Львова приєднався до 103 бригади територіальної оборони з самого початку відсічі. За свої заслуги отримав нагрудні знаки «Честь і Батьківщина» та «Ветеран війни». 10 вересня 2024 року Андрій Сколоздра загинув у бою. Йому було 41 рік, і він залишив родину у Сокільниках, яка гордується його служінням.
Олександр Мащак — львів'янин з 44 бригади
Родом із Львова, Олександр вступив до лав 2023 року та служив у 44 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ. За відданість отримав нагородження від командира бригади. 30 жовтня 2026 року, коли йому було 40 років, він завершив своє земне служіння.
Андрій Качмарик — воїн трьох бригад
Львів'янин, який приєднався до оборони у 2024 році, служив у кількох військових підрозділах, переходячи від 42 механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя до 24 та 141 бригад. 31 жовтня 2026 року Андрій Качмарик, якому було 42 роки, загинув під час виконання завдання.
Назарій Коршилівський — прикордонник із Львова
Ще один львів'янин, який відповідав на заклик про захист держави з перших днів агресії. Служив у 5 Сумському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. 6 листопада 2026 року Назарій Коршилівський у віці 38 років віддав своє життя за незалежність батьківщини.
Значення поминальних церемоній
«Память про героїв, які повіддали своє життя, живе в серцях людей, що знали їх, та у свідомості всієї нації, яка знаходиться у стані войни.»
Церемонії поховання — це не лише прощання з воїнами, а й визнання їхніх жертв. Для родин та товаришів цей день особливо боляча. Проте навколо кожного з цих захисників гуртується спільнота, що дякує їм за мужність і відвагу.
Як правильно шанувати пам'ять загиблих
Пам'ять про героїв потребує постійної уваги й забезпечення. Ось кілька способів, як кожен громадянин може виявити повагу:
- Відвідування поминальних заходів та церемоній у своєму населеному пункті
- Виготовлення та розміщення меморіальних дошок в місцях, пов'язаних із воїнами
- Допомога родинам загиблих через благодійні організації
- Розповсюдження інформації про подвиги героїв у соціальних мережах
- Волонтерство в проектах, присвячених увічненню пам'яті
- Організація освітніх лекцій для молоді про героїзм і жертвовність
Підтримка родин у час скорботи
Розпорядження місцевих органів влади Львівської області спрямовані на надання допомоги родинам загиблих матеріальною допомогою, психологічною підтримкою та соціальними гарантіями. Громадські організації, волонтерські рухи та релігійні громади об'єднуються, щоб полегшити біль втрати.
Що робити, якщо ви хочете вшанувати память
- Дізнайтеся дату та місце поховання воїна на офіційних сайтах Львівської ОВА
- Підготуйте квіти та поминальні венки, якщо вмієте плести
- Прибудьте на церемонію за 15-20 хвилин до початку
- Дотримуйтеся порядку та пошани під час заходу
- Зберіжіть фотографії та записи для архівів пам'яті героїв
- Розповідайте про цих воїнів своїм дітям і внукам
«Героїзм — це коли людина робить те, що вважає своєю обов'язком, навіть коли знає про ризик для життя.»
Висновок: пам'ять як обов'язок живих
10 листопада 2026 року Львівщина схилить голови перед памяттю одинадцяти героїв, які поклали своє життя на вівтар незалежності. Кожен із них — це особистість з мріями, надіями та родинами, що чекали їхнього повернення. Проте їхня смерть не була даремною: вона зміцнює дух нації та нагадує про те, що свободу неможливо купити — її потрібно захищати кожного дня.
Якщо ви проживаєте на Львівщині або маєте стосунок до цих героїв, запросіть рідних на поминальну церемонію, посадіть дерево пам'яті або зробіть внесок на благодійні акції на підтримку сімей загиблих. Пам'ять живих — це найвища форма вшанування мертвих.
Часті запитання
Яка дата проведення церемонії прощання з героями?
Церемонії поховання й поминальні заходи присвячені 11 загиблим українським військовослужбовцям відбуватимуться 10 листопада 2026 року на території Львівської області. Точні місця та час проведення окремих церемоній рекомендується уточнювати в органах місцевої влади.
Хто організує поминальні заходи?
Церемонії організовуються органами влади Львівської обласної адміністрації за участю громадських організацій, волонтерів та релігійних громад. Інформація про заходи розповсюджується через офіційні канали місцевої влади.
Як я можу взяти участь у церемонії прощання?
Кожен громадянин може відвідати поминальні заходи, приносячи квіти та венки. Рекомендується прибути за 15-20 хвилин до початку, дотримуватися порядку та виявляти пошану до загиблих героїв і їхніх родин.
Де знайти інформацію про конкретні героїв?
Розширену інформацію про кожного з 11 загиблих захисників можна отримати на офіційному сайті Львівської обласної адміністрації або в пресслужбі органів влади регіону.
Як допомогти сім'ям загиблих воїнів?
Родини героїв можна підтримати через благодійні організації та фонди, що спеціалізуються на допомозі сім'ям загиблих. Крім того, можна волонтерити в проектах вшанування пам'яті та розповсюджувати інформацію про подвиги цих воїнів.
Чи є державна матеріальна допомога для родин?
Так, законодавством України передбачені соціальні гарантії та матеріальна допомога для сімей загиблих військовослужбовців. За деталями рекомендується звернутися до органів соціального захисту населення Львівської області.